«Герої не вмирають, герої поміж нас.
Вони нас захищають, коли приходить час».

Такий лейтмотив цьогорічного відзначення Дня Героїв – свята на честь українських вояків, борців за волю України, починаючи від Київської Русі.

«Неоголошена війна з російською навалою, що розпочалася 2014-го під назвою АТО й зі ще більшою силою увірвалася 24 лютого 2022-го, не залишила байдужими мужніх та хоробрих жителів Снятинщини, які пішли на передову боронити країну від російських окупантів, – зазначив голова Снятинської територіальної громади Анатолій Шумко. – Наші ветерани АТО/ООС воювали в найгарячіших точках протистояння російській агресії. Не всі змогли повернутися живими. Ігор Беца та Микола Волков загинули, пішовши дорогою світлої пам’яті і безсмертя».

Втратами означена й нова агресія орків. Як повідомили в міській раді, за декілька місяців жорстокого протистояння ворогу ще дев’ятеро мешканців громади поповнили небесний батальйон воїнів: Станіслав Святун, Іван Науменко, Андрій Луканюк, Руслан Бережний, Володимир Волощук, Роман Реус, Микола Никифорук, Василь Загарук та Петро Кантимір. Усі вони різні за віком, світоглядом і соціальним статусом. Проте їх об’єднувала щира любов до рідної землі. Тож згадали сьогодні Героїв у щирих молитвах під час панахиди в церквах, біля могил загиблих.

«Після повномасштабного російського військового вторгнення ми змінилися, подорослішали і навіть трохи постаріли, – каже методистка Снятинського будинку культури Тетяна Вовк. – Рахуємо дні війни і чекаємо священної перемоги та справедливого миру. День 24 лютого врізався у пам’ять назавжди. Коли ти вдосвіта прокидаєшся і чуєш новини про те, що в Україні – воєнний стан. Коли твій друг життя Руслан Бережний, стискаючи кулак, одразу міняється в обличчі, а за три години чітко озвучує рішення: іду на війну».

Тетяна розповідає, що Руслан служив в АТО на Донбасі, потім жив у Великій Британії. Знову зустрілися у грудні 2015 року. Юнак був поранений, а з посттравматичним синдромом, набутим на війні, важко давалася адаптація в соціумі.

«Зате Русик писав класні вірші, – пригадує Тетяна. – Наші стосунки розпочиналися тихо і стрімко водночас. Спочатку я була як волонтерка, потім подруга, а потім шість років разом. Ніколи не сподівалася, що все обірветься і стане минулим…»

Молодший сержант Руслан Бережний (на знімку) загинув 22 березня під час оборони Києва. Ще один Захисник України полинув на небеса. А Тетяна Вовк згадує про все, що було спільного і такого прекрасного в їхньому житті. Вічна пам’ять і Царство Небесне йому та іншим незабутнім Героям!

Фото надано Тетяною ВОВК.