Важко собі уявити, але воєнні злочини, вчинені на території України рашистами після їх вторгнення 24 лютого цього року, це не випадок, а норма, масове явище, що лякає аморальністю усього російського суспільства. Суспільства, для кого вбити, зґвалтувати дитину, підлітка, і навіть немовля, це звичайна буденність чи, можливо, генетична звичка.
Служба безпеки України, перехопивши розмову російського окупанта, який воює у Харківській області, зі своїм батьком, отримала нові докази звірств рашистів у нашій країні.
– Как дела у тебя? – запитує батько.
– Мы сейчас в Харьковской области, село вот зачищаем.
– «Грады» есть?
– Ну они, это, за селом стоят и поливают оттуда. «Грады», минометы, БУКи... Ну сегодня мы (нецензурна лайка) проявили себя. Мы считай деревню с трех сторон окружили (нецензурна лайка) и (нецензурна лайка). Просто дома (нецензурна лайка) выносили, стреляем по всему: по домам, по машинам. Все дома (нецензурна лайка) танками разнесли (нецензурна лайка) и БТРами. Двоих пленных взяли. Ухо одному отрезали.
– Зачем? – байдужим голосом обзивається батько рашиста.
– Не хотел говорить, ему ухо отрезали. Ха-ха-ха, – заливається сміхом кат.
– Жестко, говорю у вас там.
– Это мягко. Это еще нормально, что ему пулю в лоб не пустили. Или БТРом не четвертовали. А так можно было его просто поставить и короб от пулемёта, 100 патронов, просто в него выпустить, и дуршлачок сделать. Ну, максимум, можно было палец отрубить. Или два.
– А так можно?
– Нужно!!!
Далі рашист із захопленням розповідає батькові про те, як його однослуживці грабують місцеве населення, забирають у місцевих продукти харчування.
– Пайки дают, сынок?
– Вот как с болот, с россии уезжали, они нам давали. И все. Сейчас вот пацаны на разведку сходили и принесли колбасы, майонез, сало.
– В магазин зашли?
– Да нет, по людям вон прошлись. А смысл им (нецензурна лайка)... У нас стволы, танк. Если кто (нецензурна лайка) – минус дом, и живи как хочеш, на улице.
Ще одна перехоплена СБУ розмова російського окупанта, який стоїть на сході України, зі своїми рідними в росії свідчить, що рашисти без вагань розстрілюють цивільних, які намагаються вирватися з окупованих територій.
«Им сейчас деваться некуда, они по ночам пытаются проходить. Мы их ху*рим. Мне их не жалко, даже мирное население. Кто хотел – от уже уехал. Так что мы хе*ачим и пох*р».
У голосі вбивці мирних людей нотки задоволення. Така ж радість і в голосі його співрозмовника, котрий не дивується і не обурюється, не впадає у відчай від вчиненого родичем злочину. Для російського суспільства злочин проти людяності – норма. А що ми хотіли від нелюдів?
