Ще на початку вторгнення РФ в українській Таврії почалися відчутні перебої з сіллю – у березні через дефіцит вона коштувала лише десять гривень за кілограм, у квітні – втричі дорожче. А в середині травня взагалі зникла з прилавків, бо не було завозу. І от зрештою у супермаркеті на проспекті Будівельників обласного центру солі знову з’явилося досхочу.

Зраділі покупці змітали її з прилавків, не дуже роздивляючись етикетки. Роздивилися вже вдома, і подиву не було меж: на пакуванні товару фігурувала російська назва «Славяночка» (дивись фото, надіслане читачкою «Голосу України» з окупованого міста). Однак на звороті пачки була інформація про те, що сіль видобута у далекому Казахстані, під торговельною маркою «Арал Туз». Тобто вона з озера Арал, яке розташоване від Херсона більше ніж за три тисячі кілометрів!

Якась нісенітниця, вражені городяни: маючи на Херсонщині аж два солезаводи у селах Приозерне та Геройське, доводиться натомість купувати імпортовану, ще й за скажену ціну. Отака «слов’яночка»… з азіатським присмаком.

Але в обласному центрі та сіль хоч є. Тоді як у підконтрольній рашистським військам глибинці за неї треба вирушати у цілі «експедиції». Що й довелося зробити пенсіонеру з села Веселого, яке розташоване зовсім поруч із греблею Каховської ГЕС. «Сіль у магазинах Веселого давно зникла. Тож довелося їхати по неї через блокпости військ РФ аж у місто Каховку. Але й там великі супермаркети виявилися закритими. Знайшлася сіль тільки на базарі», – повідомив співбесідник власкора «Голосу України». «У нашому селі сіль після її тривалої відсутності тільки-но привезли місцеві підприємці. І вона теж не тільки не херсонська, а навіть не українська. Хоча люди її однаково беруть – адже одній родині на овочеві закрутки й тушкованку потрібно не менше 40-кілограмового мішка солі на рік. А з початку війни та окупації їхні запаси «показали дно», – продовжив працівник Виноградівської сільської територіальної громади, котрий просив не розкривати своїх особистих даних з міркувань безпеки.

Одне слово, товарна логістика на територіях України, де безумствують рашисти, просто не піддається ніякій логіці. Замість того, щоб запустити постачання солі на місці, окупанти воліють створювати довжелезні «коридори» для її ввезення хтозна звідки. Проте це зайвий раз підтверджує той нехитрий факт, що загарбники на чужій для них землі не зацікавлені ані створювати робочі місця, ані розвивати якісь важливі виробництва. А хочуть лише максимально ускладнити життя людям, котрі мимохіть опинилися у путінському «раю». Адже очевидні складнощі на Херсонщині не тільки з сіллю, а й із будь-якими товарами та послугами. У достатку тільки одне – облудне базікання колабораціоністів про те, що нібито «все налагоджується».