“Будьмо мудрими” — цей заклик сьогодні більше спрямований не на просту розсудливість у думках та вчинках, а на те, щоб не завдати необдуманими, емоційними висловлюваннями або тими ж постами чи коментарями в соцмережах шкоди державі, яка перебуває в стані жорстокої, кровопролитної війни, спричиненої повномасштабним військовим вторгненням російських військ.

Ворог намагається не лише відібрати в українців життя, рідних і близьких, оселі, території, а й посіяти зневіру у власну державу та її захисників. Без цього жоден загарбник чужого не здатен досягти успіху. Тож нині триває запеклий бій ще й на інформаційному фронті. Зумисне чи ні, та часто на сторону ворогу стають і звичайні українці, які “гуляючи” просторами Інтернету, тиснуть “поширити” чи лайкають неперевірену інформацію, нібито зовсім невинну на перший погляд, але з глибоким провокаційним підтекстом. Або ж підхоплюють черговий “інформаційний лайномет” ворога, активно включаються в обговорення чергової “інформаційної бомби” з фронту, “зради ЗСУ чи влади” — засуджують, гнівно зневажають, закликають владу реагувати, роздають завдання Президенту України Володимиру Зеленському “розібратись” (зараз йому якраз саме час!). При цьому рівень і без того надвисокого соціального напруження зашкалює. Про яку згуртованість у протистоянні зовнішньому ворогу тоді можна говорити?! В цей час він тріумфує на інформаційному полі битви!

Хотілося б, щоб ми самі, прості українці, відсіювали зі свого інформаційного поля зору таких доморощених експертів, які “знають”, до прикладу, — “як вести війну”, “як звільнити з полону “азовців”, “як подолати кризу з пальним” і ще багато-багато таких “як…”. Адже ворожа пропаганда працює саме з емоціями та серцями людей! Ними попри війну продовжують спекулювати і деякі недополітики, яким і війна не війна, вони вже про наступні вибори думають, потихеньку, ніби ненароком, закидаючи докори політичним опонентам.

Прочитала нещодавно в одній із груп у Фейсбуці, як черговий “диванний” експерт критикує партію “Слуга народу” за кадрові рішення, які вона ще й не прийняла, але ж може прийняти. Вкидання провокаційної інформації відбулося! І пішли коментарі… Просто боляче таке читати тоді, коли всі, як один, повинні, хто як може, боронити рідну державу, і не дивитись — хто в якій партії чи безпартійний. У нас одне горе на всіх. І один ворог, якому потрібно дати по зубах великим, міцним українським кулаком. А тоді, після перемоги, показувати — хто і як, реальними справами (не постами та коментарями в соцмережах) її наближав, можливо і помилявся, й емоційно вигорав, але піднімався і йшов до мети — вільної, суверенної, територіально цілісної України.

Будь ласка, прочитавши будь-яку інформацію в соцмережах, не поспішайте їй довіряти, реагувати на неї, перевіряйте джерела, щоб не потрапити на гачок ворожої пропаганди та не стати її несвідомим поширювачем.

Візьміть “у руки” свої емоції! Щоб ворог не окупував ваші розум і серце, не скористався вашою довірливістю, дотримуйтесь інформаційної гігієни.

Будьмо єдиними і міцними духом! За нас, за Українську державу і за українські території мужньо борються наші Захисники, команда Президента України, яка всьому світу доводить тверду, безкомпромісну позицію у захисті інтересів України, волонтери, патріоти на культурному, спортивному та інших фронтах. Створимо для них надійний тил!

Руслана СОРОКА,
громадянка України, мама, дружина, журналістка.

Кіровоградська область.