Духівництво, релігійні експерти та миряни продовжують жваво обговорювати постанову зібрання (питання церковної діяльності, які виникли внаслідок військової агресії росії) та очікують на оприлюднення оновленого статуту і офіційну реакцію РПЦ, У лоні якої перебувала УПЦ МП. 

Собор засудив війну, закликав владу України і російської федерації «продовжувати переговорний процес та пошук сильного і розумного слова, яке могло б зупинити кровопролиття». А також висловив незгоду з позицією патріарха РПЦ кіріла щодо війни в нашій країні та вніс зміни до статуту, які «свідчать про повну самостійність і незалежність Української православної церкви» (московського патріархату). Водночас собор ще раз продемонстрував позицію УПЦ МП щодо невизнання канонічності Православної церкви України, очолюваною митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, чим, по суті, відкинув ідею об'єднання двох гілок українського православ'я, та висунув низку вимог до ПЦУ для «відновлення діалогу». 

Відомий український релігієзнавець, доктор філософії Людмила Филипович наголошує, що не поділяє оптимізму, який сьогодні звучить щодо того, що це революційний крок УПЦ МП на шляху до унезалежнення від москви. «Цей крок зроблено запізно, аби цей крок робився у 2014-му, і навіть у 18-му році, напередодні отримання Томосу, можна було б говорити про це... Хоча, поза сумнівом, є позитивні зрушення – не відмовляються від діалогу і хочуть провести, але пропонують умови, на яких цей діалог можливий і виставляють умови і Вселенському патріархові, і ПЦУ, і владі», – каже Людмила Филипович. 

І справді, заявляючи про необхідність церковного діалогу, собор УПЦ МП наголошує, що «останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення «Православної церкви України», лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння». Так собор підкреслив свою незгоду з рішенням Вселенської патріархії та бажанням мільйонів українців мати свою автокефальну Церкву. Крім того, вкотре було повторено московську пропагандистську мантру про силове захоплення храмів УПЦ МП і примусові переводи парафій в лоно ПЦУ, канонічний статус якої вперто відмовляються визнати у церкві, що продовжує підтримувати духовну єдність з РПЦ. 

«Виклики є, відповіді немає, – зазначає Людмила Филипович. – Яким буде стратегічний курс цієї церкви? Там засудили війну. Собор засуджує війну як порушення Божої заповіді «Не вбивай!». І все. А чому ви не засудили росію, як агресора, як ініціатора? Просто засуджують війну і висловлюють співчуття тим, хто постраждав на війні. Це означає, що вони співчувають і тим бурятам, які сюди поприїжджали і повитягали з України усе, що могли, і тим ґвалтівникам, які наших дівчат і наших немовлят зґвалтували, і співчуття тим офіцерам, які розстрілювали в потилицю мирних мешканців. Пишуть «ми виражаємо незгоду з позицією Патріарха Московського і всієї Русі Кирила щодо війни в Україні». Яка позиція? Чому не написали, що позиція повної солідарності з політичними рішеннями кремля і путіна, що це злочинна позиція? Ви з Україною чи з росією? Церква ваша буде і надалі теліпатися у хвості РПЦ?» 

Експертка наголошує, що у постанові є невизначеність, недомовленість: «Ніби три крапки поставили після кожного рішення» та називає захід «кісткою, кинутою українському суспільству», адже за три місяці війни росії проти України з УПЦ МП до ПЦУ перейшло вже 400 парафій, а у деяких регіонах місцева влада заборонила діяльність московського патріархату, представники якого підтримують агресора, а на тимчасово окупованих територіях співпрацюють із загарбниками. Зокрема, у середині травня депутати Переяславської міської ради на своїй сесії розглянули питання про «Забезпечення заходів щодо недопущення розколу Переяславської територіальної громади на релігійному ґрунті, проросійської пропаганди в храмах московського патріархату та спекуляції на віруваннях мешканців в межах громади» і одностайно проголосували за заборону діяльності УПЦ МП на своїй території. 

Релігієзнавець Дмитро Горєвой назвав «гібридним» рішення Помісного собору УПЦ МП про повну самостійність Церкви від москви. На своїй сторінці у Фейсбуці він написав: «Гібридне рішення. УПЦ МП так чітко не сказала (в документах) чи вони вийшли з РПЦ? Нагадаю, що фрази «самостійність і незалежність» були ще у Грамоті Патріарха Олексія ІІ. Тоді казали, що це ще не автокефалія. То чому зараз раптом це стало автокефалією?». Він зазначив: «Також не зрозуміло, чи Онуфрій перестав бути членом Синоду РПЦ, що є важливою ознакою. Ну і наостанок – цікаво, як Онуфрій у Диптиху буде поминати інших Предстоятелів, якщо він порвав зв'язки з Вселенським та Олександрійським Патріархами. Причому двічі. Один раз на Синоді РПЦ, а другий на Синоді УПЦ».

Відомий богослов Андрій Кураєв також прокоментував проведення Помісного собору УПЦ МП і зазначив, що «відсутність гнівної реакції москви означає, що за їхньою оцінкою у Києві відбувся не більше, ніж спектакль та імітація автокефалії». Про це свідчить і перший коментар предстоятеля РПЦ. У проповіді після літургії у московському храмі Христа Спасителя кіріл сказав, що «з розумінням» ставиться до позиції митрополита Онуфрія і єпископату УПЦ МП, які, за його словами, мають «максимально мудро» діяти, аби «не ускладнювати життя свого віруючого народу». При цьому московський патріарх наголосив, що жодні тимчасові перешкоди не повинні зруйнувати «духовну єдність нашого народу, хоч якісь «духи злоби піднебесної» прагнуть розділити «православних людей Русі і України» і зробити так, аби між ними пролягла прірва.

На думку багатьох релігійних експертів, завдання собору – потамувати невдоволення пастви проросійською позицією більшості архієреїв УПЦ МП (хоч значна частина їх справді бажає бути незалежною від москви). «Слід враховувати й те, що всі ці нинішні рухи – доволі вимушені зовнішніми обставинами. Отже, не можна дати приспати пильність декоративними змінами чи двозначними заявами. Як перші кроки їх можна сприйняти, але точно – не як вирішення проблеми», – зазначає Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря).

Суспільство й надалі чекає від очільників УПЦ МП не половинчастих, двозначних заяв, а стовідсоткової визначеності з ким церква і за кого. На жаль, на соборі так і не пролунали слова каяття за те, що саме УПЦ МП упродовж 30 років виступала провідником «рускаго міра», що прийшов в нашу країну кровопролитною війною. Як і слова засудження так званих священників-колаборантів, що продовжують освячувати зброю для рашистів і воювати проти українського народу й держави Україна. 

Тож, найімовірніше, парафієпад в УПЦ МП продовжиться, а РПЦ кине всі ресурси, щоб відвернути її представників та мирян навіть від думки про самостійність.

На знімку: Під час Собору 27 травня 2022 року.

Фото:Українська Православна Церква / Facebook