На жаль, мусимо констатувати, що у XXI столітті концепція усього цивілізованого світу в ставленні до війни під знаком «ніколи знову» була викривлена окремими суб’єктами в небезпечну ідеологічну модель, позначену гаслом «можемо повторити». Це розв’язало руки політичному та військовому керівництву країни-агресора — росії у здійсненні жахливої, кривавої війни проти України, що супроводжується атаками на мирне населення, об’єкти цивільної інфраструктури. Усе це породжує страх за своє життя та здоров’я, змушує людей полишати свої домівки та майно. Починаючи з 24 лютого загальне число українців, які вимушено перетнули державний кордон у на-прямку Європи, перевищило 6 мільйонів осіб. Однак, незважаючи на цю статистику, Збройні Сили України дають гідну відсіч загарбникам, і немає жодного сумніву, що за підтримки наших іноземних партнерів ми подолаємо російську навалу і відновимо мир в Україні та повернемо безпеку Європі.

Також не слід забувати про інші вкрай гострі завдання, задля вирішення яких важливо консолідувати європейську та міжнародну правничу спільноту. Серед них — належне покарання для осіб, які розпочали та проводять збройну агресію проти України, вчиняють воєнні злочини та злочини проти людяності, геноцид Українського народу. Саме таку політико-правову оцінку надала Верховна Рада України діям, які вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом, у заяві від 14 квітня 2022 року. І таке звернення до Організації Об’єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо визнання вчинення російською федерацією геноциду Українського народу не залишилося без відповіді. Так, парламенти Естонії, Канади, Латвії, Литви, Польщі та Чехії визнали дії росії геноцидом Українського народу.

Президент США Дж. Байден став одним із перших світових лідерів, котрий відверто заявив про те, що «диктатор» В. Путін здійснює геноцид в Україні.

У контексті юридичної відповідальності за агресивну війну проти України росії як держави, а не її окремих посадових осіб, зроблено два надзвичайно важливі кроки.

Перший — це звернення 28 лютого 2022 року до Європейського суду з прав людини (заява № 11055/22). Уже 1 березня, застосовуючи правило 39 Регламенту, Суд вказав уряду росії утримуватися від військових нападів на цивільне населення та цивільні об’єкти, в тому числі житлові приміщення, транспортні засоби швидкої допомоги та інші цивільні об’єкти, що перебувають під спеціальною охороною, зокрема школи та лікарні, а також негайно забезпечити безпеку закладів медичної допомоги, їх особового складу й автомобілей швидкої допомоги на території, яка піддається нападу або облозі російських військ. Вочевидь, таке рішення не стримає агресора, проте воно залишається обов’язковим для росії, а його невиконання матиме наслідки в межах розгляду справи «Україна проти Росії (X)». З огляду на те, що військовою агресією проти України росія порушила Статут Ради Європи, згідно з рішенням Комітету міністрів від 16 березня її було виключено зі складу організації і вона перестала бути стороною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це безпрецедентне рішення, яке демонструє, що агресору немає місця серед цивілізованих держав. Відмова росії від передбачених у Конвенції гарантій прав і свобод людини насамперед матиме негативні наслідки саме для громадян російської федерації, які відтепер не зможуть скористатися наднаціональним механізмом юридичного захисту. Водночас, згідно із резолюцією Європейського суду з прав людини, Суд зберігає компетенцію розглядати заяви, спрямовані проти російської федерації щодо дій чи бездіяльності, які можуть становити порушення Конвенції за умови, що вони мали місце до 16 вересня 2022 року.

Другий — 26 лютого 2022 року Україна подала до Секретаріату Міжнародного суду ООН в Гаазі заяву про порушення справи проти російської федерації щодо спору стосовно тлумачення, застосування та виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. 16 березня в межах застосування тимчасових заходів Суд оголосив наказ, за яким російській федерації слід «негайно зупинити військові операції, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року», а також забезпечити, щоб «будь-які військові чи інші організації або особи, які перебувають під російським контролем, не продовжували військові операції».

Серед вимог України в цьому спорі є й повне відшкодування всієї шкоди, заподіяної російською федерацією внаслідок будь-яких дій, здійснених на основі фальшивих заяв росії про геноцид.

Своєю чергою у питанні покарання вищого військово-політичного керівництва росії за війну в Україні ми покладаємося на можливості Міжнародного кримінального суду.

За наслідками звернення від 39 держав—учасниць цього Суду було розпочато розслідування ситуації в Україні з 21 листопада 2013 року, охоплюючи, таким чином, будь-які попередні та поточні звинувачення у воєнних злочинах, злочинах проти людяності чи геноциді, скоєних на будь-якій частині території України будь-якою особою.

Україна стала першою країною, де міжнародне розслідування розпочалося ще до закінчення воєнних дій. Уже відомо, що прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан направив до України групу із 42 слідчих, судово-медичних експертів та допоміжного персоналу для просування розслідувань злочинів, які підпадають під юрисдикцію Суду. Це наймасштабніша місія Офісу прокурора МКС із моменту його створення. Також Карім Хан, Євроюст і генеральні прокурори Литви, Польщі та України підписали угоду про першу в історії участь та приєднання Офісу прокурора МКС до спільної слідчої групи з розслідування тяжких міжнародних злочинів в Україні.

Нещодавно до цієї групи приєдналися Естонія, Латвія та Словаччина.

Крім того, Україна проводить активну роботу щодо створення окремого міжнародного трибуналу для покарання російських високопосадовців і воєначальників, які розпочали агресію проти України. Так, нещодавно Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій просить ЄС підтримати створення спеціального міжнародного трибуналу для покарання за злочин агресії проти України, щодо якого Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції.

Поряд з усім вище переліченим активно використовуються можливості національного кримінального судочинства щодо переслідування воєнних злочинців. Зокрема, 23 травня Солом’янський районний суд Києва ухвалив вирок ро-сійському військовому В. Шишимаріну за вбивство мирного жителя в Сумській області. Його засудили до довічного ув’язнення. Котелевський районний суд Полтавської області засудив двох полонених російських військовослужбовців до 11,5 року позбавлення волі за обстріли цивільних об’єктів у Харківській області. За інформацією Генерального прокурора, станом на 18 травня було ідентифіковано 46 підозрюваних у порушенні законів та звичаїв війни і 623 підозрюваних у розв’язуванні та веденні агресивної війни.

Іншим вкрай актуальним викликом залишається відшкодування шкоди, завданої війною. За даними KSE Institute, наразі загальні втрати економіки України через війну коливаються від 564 до 600 мільярдів доларів. І це не враховуючи тисячі й тисячі людських життів, безневинно знищених і покалічених унаслідок військової агресії росії. Їх вартість обрахувати неможливо, адже людина є найвищою соціальною цінністю. За останніми даними, кількість підтверджених жертв серед мирного населення від російської збройної агресії, без урахування тимчасово окупованих територій, перевищила 4,6 тисячі осіб, з них 243 дитини. І це число, на жаль, з кожним днем тільки зростає.

У березні цього року парламент ухвалив Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», відповідно до якого таке вилучення здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) вартості цих об’єктів. Перше рішення щодо застосування цього механізму вже прийнято. Конституційною більшістю голосів парламентаріїв було затверджено Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Народні депутати продемонстрували неабияку єдність у цьому питанні: жоден з народних обранців не проголосував проти чи утримався. На підставі зазначеного рішення вилучено корпоративні права та фінансові активи, що належать резидентам росії — Державній корпорації розвитку «ВЕБ. РФ» і публічному акціонерному товариству «Сбєрбанк Росії». Відтак конфісковане майно слугуватиме ресурсом для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

Крім того, набрав чинності Закон № 2257-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб», згідно з яким запроваджується новий вид санкцій — стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі. Така санкція має винятковий характер і може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану. Законом передбачено виключно судовий порядок стягнення відповідних активів, а розгляд таких справ здійснюватиме Вищий антикорупційний суд колегіально з можливістю апеляційного перегляду прийнятого рішення. У Кодексі адміністративного судочинства України закріплено відповідні процесуальні гарантії для учасників судового провадження, а особи, які повідомили про активи, що можуть бути стягнені в дохід держави, перебувають під захистом держави.

Громадяни України не повинні бути позбавлені права отримати компенсацію збитків від війни в українських судах. У цьому контексті заслуговує на увагу правова позиція Верховного Суду, сформульована в постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, згідно з якою в спорах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров’ю, життю у результаті збройної агресії рф, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Ураховуючи обов’язковість висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, передбачаємо істотне збільшення кількості звернень громадян до суду по захист прав, порушених унаслідок збройної агресії російської федерації. Проте використання лише національних юрисдикційних механізмів не здатне компенсувати ту колосальну шкоду, що кожного дня завдається внаслідок широкомасштабного російського вторгнення.

На сьогодні Бюро економічної безпеки забезпечило накладення арешту на активи росії та білорусі вартістю понад 30 мільярдів гривень. При цьому, за оцінками Національного агентства з питань запобігання корупції, зараз заморожено активів росії й осіб, пов’язаних із війною, на суму понад 1 трильйон доларів. Тому важливо найближчим часом налагодити міжнародну співпрацю і створити нові правові механізми для звернення стягнення на це майно задля покриття збитків України від війни.

Президент України В. Зеленський виступив з ініціативою державам-партнерам підписати багатосторонній договір і створити механізм, завдяки якому кожен і кожна, хто постраждав від дій російської армії, зможе отримати компенсацію своїх втрат. На основі такого договору російські кошти та майно, що перебувають у юрисдикціях держав-партнерів, мають бути заарештовані або заморожені, а потім конфісковані і спрямовані у спеціально створений фонд відбудови України. Із закликом до країн Великої сімки почати підготовку національного, а також міжнародного законодавства щодо конфіскації заморожених активів росії та передачі їх на користь Україні звернувся й Прем’єр міністр України.

Очікуємо, що вже найближчим часом міжнародним співтовариством буде узгоджено прийнятний з точки зору права механізм, який змусить росію сповна відшкодувати завдану нею шкоду. Важливо розпочати цю копітку роботу якнайшвидше, адже максимальне позбавлення агресора ресурсів для ведення війни крок за кроком наближатиме нашу Перемогу.

Не слід також забувати і про репарації як один із видів міжнародно-правової відповідальності за збитки, завдані військовим нападом. Такий елемент, безумовно, має стати невід’ємною частиною будь-яких мирних домовленостей у майбутньому.

Руслан СТЕФАНЧУК, Голова Верховної Ради України, Олександр ГЛАДУН, радник Голови Верховної Ради України.

Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.