Усім, чим можемо, спомагаємо переселенцям

— Чорне крило війни не оминуло своєю тінню і таку тиху й віддалену від передової місцину в Карпатах, як і ваш виборчий округ. Тож додалося і щоденного клопоту, і більше депутатських турбот... Чому насамперед треба давати раду?

— З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ я відчув біль нашого миролюбного народу, який став жертвою ворожої навали... На щастя, шалений розвиток бойових дій наш регіон оминає, хоча не обійшлося і без ракетних ударів та пошкоджень. Однією з таких цілей саме і стала залізнична електропідстанція в гірському селищі, що розташована в моєму виборчому окрузі. Доброю новиною є те, що ніхто з людей не постраждав, хоча є значні пошкодження. Там оперативно проведено відновлювальні роботи.

Щоб дати раду такій ситуації, перш за все вважаю за потрібне проводити активну роботу серед населення, чим саме і займаюся щоденно. Докладаю всіх зусиль, щоб згуртувати громадськість, аби кожен знав, як діяти під час подібної ситуації. У такий час найстрашніше — паніка.

По-друге, треба добре усвідомити, що під час війни все залежить від рівня обізнаності й тренованості як на передовій, так і в тилу. Кожен має бути корисним для захисту своєї Батьківщини і помагати нашим бійцям чим може.

— У верховинців добрі серця. І про це свідчить той факт, що у нацпарку ви прихистили чимало вимушених переселенців з регіонів України, охоплених війною... Як їм живеться під вашою опікою?

— У «Синевирі» тимчасовий притулок знайшли понад 130 вимушено переміщених осіб із різних областей України... Багато хто з них приїхав лише з одним наплічником, не маючи ані одягу, ані найнеобхіднішого. Переважно — жінки і діти. Вони втомлені і розгублені. Переживають сильний стрес. Їхні чоловіки залишилися вдома захищати своє місто чи село...

Зараз вони проживають у будівлях парку, де є тепло, гаряча вода, світло та інші сприятливі побутові умови, що можуть слугувати для тимчасового житла.

Фактори, що змусили людей залишати свої домівки досить вагомі і болючі: хтось потрапив під обстріли окупантів, хтось постраждав від їхнього бомбардування, у когось повністю зруйновано житло, а комусь вдалось евакуюватися.

Ми всі зібрали свої сили в кулак, відклали всі наші справи і забезпечуємо максимальну, яку тільки можемо, підтримку переселенцям та всім, хто її потребує. Дбаємо про них, піднімаємо їхній дух, допомагаємо налагодити тимчасовий побут, націлюємо на те, щоб знайти в собі сили пережити складні випробування.

Щиро дякуємо нашим колегам, друзям і партнерам з національних парків та заповідників іноземних країн за їхні свідому позицію та оперативну й конче потрібну допомогу для переселенців у цей непростий час. Згоден з тим, що можливостей в самої установи забезпечувати цих людей усім необхідним, мабуть, і не вистачило б.

Постійно в НПП «Синевир» є в наявності продукти й чисті речі, якими переселені громадяни можуть скористатися: побутова техніка, постільна білизна, одяг, засоби для надання першої медичної допомоги, предмети гігієни та побутової хімії. У спеціальному приміщенні працює їдальня і люди тричі на день мають гарячу їжу.

Водночас співробітниками установи для всіх охочих переселенців регулярно організовуються екскурсії, щоб підняти їм настрій та хоч трохи відволікти їх від напруженої ситуації сьогодення.

Також працює координаційний пункт, активісти якого завжди готові надати допомогу чи консультацію переселенцям.

Ще вчора працівники НПП «Синевир», а нині — воїни ЗСУ

— Миколо Юрійовичу, а як і чим безпосередньо сприяє парк військовим?

— З початку війни з установ природно-заповідного фонду НПП «Синевир» вилучено для потреб ЗСУ такі транспортні засоби: дві вантажівки марки КамАЗ та чотири повноприводні легкові автомобілі. Також за сприяння наших земляків-українців, приватних підприємців з міста Праги — Василя Ліхтея і Олени Лугош — адміністрацією нацпарку доправлено на передову 24 радіостанції, три бронежилети четвертого ступеня захисту та легкі розвантажувальні жилетки до них.

Відправлено на передову кілька вантажів гуманітарної допомоги, яка безпосередньо надсилалася до нацпарку від наших іноземних друзів і партнерів. Мною особисто передано через волонтерів для українського добровольчого підрозділу «Карпатська Січ» вісім радіостанцій та чотири бронежилети для бійців, які нині боронять Україну в гарячих точках.

Не можна оминути і такий вчинок благодійництва, який зреалізували небайдужі жителі села Колочави разом із працівниками нашої установи. Саме завдяки згуртованості та їхній фінансовій участі вдалося зреалізувати ще одну добру справу: придбано черговий позашляховик для потреб українських військових, а саме 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, воїни якої — на передовій.
Кошти на автомобіль для воїнів збиралися лише кілька днів.

У цей непростий час хочемо бути максимально солідарними із захисниками, які боронять нас від російського агресора. Будь-яка допомога передовій — це насамперед не просто підмога воїнам, а знак того, що вдома пам’ятають про них, піклуються, добре розуміють їхню місію. Бо ніхто не має права забувати про солдатів. І наше завдання — працювати для української армії, забезпечити бійців усім необхідним, адже вони ціною власного життя виборюють мир та спокій для нас із вами. Ми своєю працею допомагаємо їм хто як може.

Переконаний: саме на таку вкрай необхідну допомогу чекають наші воїни на передовій, серед яких несуть службу ще вчора працівники НПП «Синевир», а тепер — воїни ЗСУ.

Ми й надалі вишукуємо можливості та продовжуємо працювати в напрямі забезпечення наших захисників необхідним спорядженням та амуніцією.

— Знаю, що ви особисто маєте чимало добрих друзів, котрі в лавах тероборони пішли на передову...

— Територіальна оборона підтримує лад у тилу. Бо якщо в тилу буде порядок, не буде паніки, тоді і на передовій, де хлопці воюють, вчасно отримуватимуть боєприпаси, техніку, продукти. І це найголовніше.
Зараз на передовій обороняють рідну землю справжні патріоти України. Серед них багато моїх земляків і друзів. Для них є справою честі і гідності виконати поставлені завдання. Вони готові боротися, рішуче захищати Україну, жертвуючи найдорожчим — життям.

Саме такими і є мої друзі, краяни, котрі зараз чатують на лінії фронту. Це сміливі, мужні, рішучі хлопці, які вміють воювати й обстоювати свободу, а також зберегти нашу з вами незалежність. Ці хлопці становлять серйозну загрозу спробам російської армії захопити нашу землю. Тому не маємо їх забувати, а треба молитися за збереження їх життя та підтримувати їх повсякчас. Нас справді багато що об’єднує, зокрема, й те, що ніхто не хоче гинути, всі хочуть жити. Думаю, як у них, так і в нас немає іншого вибору — тільки йти вперед до Перемоги крізь пекло вогню та шквали інформаційно-пропагандистської рашистської брехні.

Разом із ними вірю в Перемогу і щасливе майбутнє України.

З дровами ситуацію покращать

— Не можемо обійти й таку проблему (зважаючи на назване вами число переселенців), як паливні дрова...

— Так, ви добре підмітили цю проблему. Адже війна розпочалася саме в зимовий період, коли до помешкань жителів Тереблянської долини прибуло найбільше переселенців. Для них створювалися всі необхідні побутові умови, насамперед — тепло та гаряча вода. Зрозуміло, що ніхто економити на цьому не міг, і дров використано більше, ніж передбачалося. Відповідно запаси паливних дров у людей скінчилися. Нині вони потребують поновлення. Зараз ситуація, що склалася із забезпеченням населення дровами, досить складна. Наразі попит на дрова перевищує пропозицію. Якщо порівняти заготівлю паливної деревини в першому кварталі минулого року з цьогорічним, то її об’єм зменшився на 1200 кубометрів, а реалізація відповідно — на 330.

Ми зі свого боку спрямовуємо всі зусилля і робимо все можливе, щоб забезпечити населення дровами в повному обсязі. Однак є істотні причини, що затримують цю роботу. По-перше, відсутність спеціальної автомобільної техніки, яка б доставляла дрова на нижній склад, з якого їх забирає населення. Перепоною стає й відсутність пально-мастильних матеріалів. Але літо ще попереду. Тож сподіваємося на покращення ситуації.

— Звичайно, що попри війну головним завданням очолюваної вами установи залишається охорона довкілля....

— Безперечно, цьому напряму роботи завжди приділяється велика увага незалежно від ситуації. У цей непростий для нас час усі природоохоронні науково-дослідні відділення працюють у посиленому режимі. Створюємо належні умови для комфортного відпочинку та перебування відвідувачів на рекреаційних об’єктах і локаціях національного парку. Намагаємося дотримуватися принципу перестороги і попередження, постійно тримати в полі зору забруднення довкілля, безпеку та утримання відвідувачів від розпалювання багаття в лісових зонах і заліснених масивах, аби уникати пожеж. Реалізуємо різноманітні заходи, які сприяють охороні, збереженню та поліпшенню навколишнього середовища. Службою державної охорони проводяться постійні чергування в урочищах та обходи. На всіх контрольно-пропускних пунктах здійснюються посилений контроль і перевірки...

...І все-таки готуємося до приїзду туристів

— Джипінг. Нарешті ця проблема для природи і забаганка для багатих стала темою обговорення обласної ради. Це була ваша пропозиція?

— Як член профільної комісії з питань екології та використання природних ресурсів обласної ради скажу так: ініціатива щодо заборони джипінгу на території області назріла вже давно не лише в мене, а й у моїх колег-депутатів. Відомо, що питання джипінгу в європейських країнах давно врегульовано законодавчо. У зв’язку з цим вважаю за необхідне провести певні дослідження щодо джипінгу і в нашому регіоні. Дозволити чи заборонити — спершу вивчити.

Зрозуміло, що йде руйнування ґрунтового покриву, а в горах він дуже незначний, гучні звуки двигунів відлякують диких тварин, руйнуються рослинні групи, включаючи й ті, що віднесені до Червоної книги.

Безперечно, гори Карпати ваблять своєю красою і притягують до своїх фантастичних місць, якими можна милуватися безперервно. Любителів екстриму багато, тому потрібно законодавчо врегулювати порушене питання і визначити спеціальні маршрути, де ми їдемо на позашляховиках, квадроциклах, а де й не їдемо по молодих деревах, червонокнижних рослинах тощо. Ми готові допомогти у визначенні допустимого рекреаційного навантаження на довкілля, крім спортивних змагань.

— Миколо Юрійовичу, туризм — це багатогранна діяльність парку й дохідна частина його казни. Як, на ваш погляд, ітимуть справи року нинішнього?

— І в поточному році очікуємо на приїзд туристів, хоча і не в тій кількості, як це було раніше. Можна сказати, що за перший квартал кількість рекреантів скоротилася майже вдвічі порівняно з минулим роком. Пік туристичного сезону зазвичай припадає на літню пору, коли гарна сонячна погода сприяє відпочинку на лоні природи.
НПП «Синевир» постійно проводить роботи з покращення інфраструктури та створення комфортних умов для відвідувачів. Зокрема, відремонтовано будинки для відпочинку в урочищі Рабачинка та здійснено ремонт мотелю «Бункер», проводиться облаштування місць короткочасного відпочинку, екологічних стежок і туристичних маршрутів. Також розроблено нові інформаційно-пізнавальні стенди біля озера Синевир та мінерального джерела в селі Колочава.

Сподіваємось, що мальовнича природа парку, джерельна вода та свіже повітря дадуть змогу нашим відвідувачам відновити сили та хоча б на мить забути про відгомін війни.

— На чому завершили б розмову з читачами «Голосу України»?

— Хочу всім побажати Перемоги над ворогом та мирного неба над Україною. Щоб якнайшвидше покинули нас не-
спокійні думки і хвилювання за наших воїнів та долю країни загалом.

А воїнам ЗСУ — невичерпної мужності, незламності, сили і героїзму та якнайшвидшого повернення до своїх домівок живими і неушкодженими.

Закарпатська область.

Фото Миколи КУРУЦА.