Потужна техніка працює на кар’єрі в Радощині.

Маленький куточок Сахари… поліської

Радошинський піщаний кар’єр найстаріший і найпотужніший в області. Видобуток піску тут ведуть ще з 1940-х років. Більше того, він єдиний має під’їздну залізничну колію. Тобто пісок звідси можна у великих об’ємах доправляти у будь-який куточок держави. Сьогодні кар’єр належить "Укрзалізниці". Однак його можливостями може скористатись кожен, кому потрібен цей будівельний матеріал. Кажуть, на піску замка не збудуєш, але без нього його і не зведеш.

Сьогодні на кар’єрі відносне затишшя. Програму Президента України «Велике будівництво» тимчасово зупинено, але вряди-годи сюди прибувають великотоннажні машини. Попри війну якісь будівельні і ремонтні роботи все-таки ведуться.

Разом із селищним головою Голоб Сергієм Гарбаруком і начальником кар’єру Ігорем Присадою їдемо безпосередньо туди, де видобувають пісок. Поруч з дорогою — молодий сосновий ліс. Його висадили на рекультивованих землях. Таких лісів тут чимало, всі вони різного віку. В цих насадженнях наприкінці літа на початку осені добре родять маслюки, трапляються й білі. Тобто після проведення гірничих робіт землю тут упорядковують, повертають до життя. Десь серед цих сосон є посаджені і мною ще в 2008 році разом із тодішнім директором СЛАТ «Тур», на жаль, уже покійним Петром Смалем.

Саме тоді звернув увагу на дивні, порослі деревами, пагорби. Всюди рівна, як стіл, земля, а тут такі прикарпатські пейзажі. Лише тепер дізнаюся в Ігоря Вадимовича, що це глина, яка вкраплюється місцями в пісок. Повоєнні добувачі її просто обминали, а довкола викопували метрів на десять, а то і глибше, пісок. Ось так і утворився такий дивний для цих місць ландшафт. Тепер так не роблять, площу всю вирівнюють.

Звідсіля починалися заводи, ферми, дороги

Кар’єр вражає своїми масштабами. Прямовисна метрів з десять заввишки стіна піску, біля якої пораються екскаватор і потужний навантажувач. Колись тут було рівне поле, подекуди помережене піщаними дюнами. За десятиліття вийняли мільйони кубометрів піску. І його ніби не меншає. Хоча це оманлива картина. Як з’ясувалося, існує проблема виділення нових площ під гірничу розробку. Бо як сказав Ігор Присада, при нинішніх темпах роботи проблема не стоїть ще так гостро, але коли постане необхідність працювати на повну потужність, видобуток не буде де вести. Адже мова йтиме не про сотні, а про тисячі тонн піску щодня.

Ось як пояснює ситуацію, що виникла, виконувачка обов’язків начальника відділу земельно-екологічних відносин, комунальної власності та будівництва Голобської громади, на території якої розташований Радошинський кар’єр, Тетяна Музиченко: «Проблема полягає в тому, що в 2020 році ми дали дозвіл, а проект був розроблений лише в лютому цього року, коли через воєнний стан ДЗК (Державний земельний кадастр) уже був закритий і не функціонував. Ми не можемо затвердити цей проект. Більше того, після затвердження нам потрібно буде дати ще дозвіл на розроблення нормативно-грошової оцінки. Оскільки це землі сільськогосподарського призначення і там ще мають бути втрати.

Свою позицію щодо цього питання висловив і голобський селищний голова Сергій Гарбарук: «Селищна рада зацікавлена у вирішені цього питання, тому що Радошинський піщаний кар’єр до дохідної частини бюджету дає певну суму коштів. Нині є потреба в піску. Зруйновані агресором регіони потрібно відбудовувати. Ми зацікавлені, але без кадастрового номера, як сказала Тетяна Володимирівна, затвердження цього проекту буде неправомірним, незаконим. Тому на такий крок не хочемо йти. Зверталися з офіційними листами в обласну військову адміністрацію, в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо роз’яснення, як діяти у таких випадках під час воєнного стану. Чекаємо відповіді. На превеликий жаль, поки що склалася така патова ситуація, сподіваюся, що її вирішимо. Але ще 2 червня 2020 року було дано дозвіл на виготовлення технічної документації, яка дуже довго, півтора року, виготовлялася. В цьому, напевно, вина керівництва підприємства. Змінився начальник кар’єру. Попередні керівники допустили певні зловживання. Там служба безпеки і поліція працювали. Попередник допускав зловживання, відкрито кримінальні справи. Нове керівництво, яке вже понад півроку працює, мало б передбачити, що в майбутньому виникне така проблема, і мало б пришвидшити виготовлення проектної документації. Але так сталося. Тому тепер спільно шукаємо вихід. Розумію, що зупинка підприємства — це дуже не добре. Але нині, не маючи конкретних роз’яснень, ми не можемо свідомо приймати незаконні рішення. 22 квітня було наше звернення, чекаємо роз’яснення, як діяти в такій ситуації. Зрозуміло, на кар’єрі хочуть будь-що отримати нові площі під розробку, але відповідальності не нестимуть. Винен буде той, хто підтримав це рішення, завідомо знаючи, що воно не узгоджується із законом. Тому ситуація залишається невирішеною».

Такі рукотворні пагорби, які вже давно заросли лісом, залишили після себе повоєнні видобувачі піску.
Фото автора.

Неважко зрозуміти і бажання Ігоря Присади отримати необхідну для кар’єру ділянку. На підприємстві він працює з 1985 року, очолює його з 1997-го. Щоправда, була невелика перерва, коли Ігоря Вадимовича безпідставно звільнили з цієї посади. Саме в його відсутність тут і були допущені зловживання. Як досвідчений керівник він відчуває, що незабаром може прийти час, коли потреба в піску зросте в рази. А тим часом добувати його в законний спосіб скоро не буде де.

Час вимагає швидко мислити і приймати рішення

«Зараз ми здали 16 гектарів рекультивованої землі, а нам, щоб великі затрати не нести і швидко та оперативно відвантажувати пісок, потрібно поповнити вісім гектарів. Технологія виробництва у нас потребує нині саме таку ділянку. А піску, дивлячись на те, що робиться в нашій державі, знадобиться дуже багато. Кожного дня може трапитися, що потрібно буде не 300 тонн, а тисячі. А ми цього не зможемо зробити. Тому перед селищною радою ставимо питання колегіально розв'язати цю проблему і дати нам дозвіл на проведення підготовчих робіт, не чекаючи, доки закінчиться війна і коли відкриються кадастрові карти України. Сергій Володимирович впирається на позицію, що це незаконно. А з іншого боку, можна на сесії колегіально на сесії прийняти таке рішення», — емоційно каже Ігор Присада.

«Колегіальне рішення теж може бути незаконним. Не можна сховатися за голоси депутатів, наперед знаючи, що рішення незаконне. В обласній держадміністрації нам сказали, що на сьогодні вирішити це питання, допоки немає кадастрового номера, в законному полі не можна, — пояснює опоненту Сергій Гарбарук. — Тому ми звернулися в Держгеокадастр за роз’ясненнями, як нам вийти з цієї ситуації, щоб допомогти кар’єру і мати перспективу. Немає кадастрового номера, щоб чітко в координатах встановити. Можливо, Держгеокадастр скаже, що ви десь там пропишіть тимчасово чи зважаючи на обставини, але хай на папері це напишуть. Ми готові підтримати, але щоб були законні підстави це зробити. Скажемо, це нам порадили з Києва, ми керувалися цим документом, тому підтримали, хай підприємство працює».

Нещодавно на розширеному засіданні Координаційної ради за участю голів територіальних громад області поруч з обговоренням різних господарських питань йшлося і про інвентаризацію на своїх територіях корисних копалин, щоб у майбутньому Волинь могла долучатися до відбудови українських міст. Насамперед може йтися про запаси крейди, піску, глини. А що працювати є над чим, показала ситуація, яка склалась сьогодні на Радошинському кар’єрі. Хто ж візьме відповідальність на себе і розрубає цей гордіїв вузол?

Начальник кар’єру Ігор Присада.
Фото з відкритих джерел.