У відбудованих після війни містах мають залишитися точки болю.
Голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко завжди був відкритим для спілкування з журналістами. Але цього разу наша розмова трохи вийшла за рамки відведеного часу та теми самоврядування і вдалася надто щирою, а місцями і надто емоційною. З паном Андрієм ми говорили про перші дні війни, бої в передмісті столиці – в Ірпені, Бучі тощо, в яких народний депутат і сам брав безпосередню участь у складі тероборони. Про допомогу побратимам, евакуацію цивільного населення і тварин, яких вивозили і передавали волонтерам. 24 лютого проявило в людях як найкращі, так, на жаль, і найгірші якості. Ти або людина, або ні, наголошує парламентарій. У ті хвилини, коли депутат пригадує події, що відбувались в Ірпені та Бучі на початку березня 2022 року, в його очах з’являється біль і сум. А на запитання, що вразило найбільше, – не задумуючись відповідає: люди! Їхня сила духу, незламність, вміння гуртуватись і бажання боронити свою землю.
«Що пов’язує вас із Ірпенем», – запитую у Андрія Клочка, який завжди цікавився життям мого рідного міста. «Насамперед люди, які прагнуть змін», – відповідає він. Адже Ірпінь в останні роки активно розвивався, тут мешкало багато молодих родин із дітьми, саме тут планували збудувати першу льодову арену і навіть перший суд модельного зразка. Але цим планам через війну не судилося збутися, принаймні нині вони поставлені на паузу.
– У перші дні війни ми всі перебували у шоковому стані, але тим не менш, чи можете ви пригадати найяскравіший спогад за той час, що вас найбільше вразило?
– Певно, найбільше вразило бажання кожної людини, з якою спілкувався боронити свою землю, небайдужість одне до одного. Всі стали під зброю. Всі разом ми організовували евакуацію людей. Кожен робив свою справу – міський голова Олександр Маркушин дивився як швидше і ліпше організувати евакуацію. Вивозили залізничним транспортом, де була можливість – автомобільним. Тоді ніхто не думав, хто депутат, хто керівник підприємства, хто міський голова. Ми всі були рівні –ми українці. Ми просто допомагали людям. Тоді ще ніхто не носив шевронів, бо форма, якщо й була, то віддавалася хлопцям. Так само ми купували бронежилети, каски. Ми намагались якісно робити свою справу.
– Злочини, які чинила рашистська армія в передмісті столиці, жахнули весь світ. Майже одразу з’явилась пропозиція на адресу Верховної Ради та Офісу Президента створити таємний спецпідрозділ, який би займався пошуком і знищенням катів по всьому світу, щось на кшталт ізраїльської операції «Гнів божий». Чи є у парламенті якісь законодавчі ініціативи щодо цього і як особисто ви ставитесь до такої пропозиції?
– Моє ставлення точно позитивне. Всі злочини, які були скоєні на території України, проти кожного українця, мають бути покарані без відстані у часі. А значить, повинна бути законодавча ініціатива, яка це врегулює. Але, на відміну від рф, ми цивілізована правова держава, тож мусимо поважати і враховувати норми міжнародного права. Сьогодні народні депутати, міська, регіональна влада достатньо активно співпрацюють із міжнародними організаціями, установами, прокуратурою. ЄС, США та Велика Британія створили дорадчу групу з питань міжнародних злочинів, яка підтримуватиме діяльність Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду в розслідуванні воєнних злочинів, вчинених окупантами в Україні, щоб відбувся міжнародний військовий трибунал. Бо всі ці злочини – це військові злочини, вони не за правилами війни – бомбляться звичайні житлові будинки, школи, цілеспрямовано руйнуються лікарні. В Ірпені, дякувати Богові, заділо лише перший поверх лікарні, тому потім там всі були на місцях, працювали, допомагали пораненим. Коли не було електропостачання, знаходили генератори. Дякую також й іншим народним депутатам, які допомагали, зокрема, Олександру Горобцю, який організовував міжнародну допомогу, доставив генератор, завдяки якому працювала лікарня. Дмитру Ісаєнку, хто допомагав забезпечувати продуктами харчування тероборону Ірпеня. Кожен допомагав чим міг, а всі разом працювали на те, щоб обороноздатність нашої держави, зокрема, й ланки тероборони, яку тримав Олександр Маркушин, ставала кращою.
– У результаті приходу «асвабадітєлєй» Ірпінь зруйновано майже на 80 відсотків. Про готовність допомогти з його відбудовою вже заявили деякі країни ЄС і не лише ЄС. Є навіть програма відновлення Київської області…
– Як такої програми поки що не існує. Є Указ Президента про створення Національної ради з відновлення України. Нині вона концептуально вирішує: що потрібно/можливо відбудувати, а що ні. Збирається вся проблематика по всій країні, не лише по Київській області. Також розглядається питання, де саме можливо, і на який термін, розташувати тимчасове житло? Хто матиме право першочергового заселення? Ми нині живемо в новій реальності. Війна ще досі триває. І те, що люди мають змогу вільно ходити вулицями, і в Ірпені у тому числі, – треба подякувати Збройним Силам України, Головнокомандувачу Володимиру Зеленському, який був з нами весь цей час і підтримував морально. Подякувати територіальній обороні, до якої записалися всі небайдужі українці, які боронили і нині боронять нашу безпеку. Подякувати спеціальним службам, які допомагали тримати оборону. Київській обласній військовій адміністрації, тодішньому керівнику Олександру Павлюку та його заступнику з гуманітарних питань Олексію Кулебі (нині Олексій Кулеба вже очолює КОДА. –Ред.). Так, багато що зруйновано, багато що не підлягає відновленню, і потребує демонтажу. Тож нині програма з відновлення лише розробляється. На сьогодні лише виділено кошти на встановлення склопакетів та заміну вікон – це майже 400 млн грн на всю Київську область. Розпорядником цих коштів визначено Міністерство розвитку громад та територій України. Міністр Чернишов –- це та людина, яка була в усіх громадах і розуміє проблематику.
Нині в Ірпені вже відновлено водопостачання. За час війни, після визволення міста, за допомогою Червоного Хреста за 18 днів було прокладено майже 8,5 км трубопроводу з Києва. Ірпінці тепер мають якісну київську воду. Хоча за попередній рік якість води в місті покращилася, завдяки міському голові, який побудував водоочисну станцію за кошти місцевого бюджету, але внаслідок бойових дій водопровідно-каналізаційне господарство Ірпеня дуже постраждало. Тож, хоч і в такий спосіб, проте тепер в Ірпені є якісна вода і в достатній кількості.
Загалом завдяки злагодженій роботі місцевої влади, працівників комунальних служб та волонтерів, які допомогли розчистити місто, тут доволі швидко було відновлено роботу критичної інфраструктури. Все, що можна було відновити –- відновлено.
Крім того, ведеться робота з розширення кладовища. До мене звернувся депутат міськради Петро Король з цього приводу. Я проводив прийом у місті, тож обговорили цю проблему, опрацювали її з лісовим господарством, подали документи, вони погодили. Райрада теж погодила. Тому це гостре для міста питання буде вирішено.
Так само вирішується питання вивезення сміття. Шукаємо сучасні сміттєвози. На жаль, компанія, яка надавала цю послугу в Ірпені, під час війни просто зникла. Не зазначатиму її назву, але це було конче неприємно.
– Щоб закрити, так би мовити, питання фінансів, хоча це, звісно, не ваш профіль, хочу поцікавитись про долю законопроекту № 7198 про компенсацію за пошкоджене та зруйноване житло. Коли можна очікувати на ухвалення цього законопроекту в цілому?
– Законопроект ухвалено за основу ще 1 квітня. Документ готується до другого читання, є багато складних проблем, які необхідно врахувати. Та мушу зазначити, що поки тривають бойові дії, запустити його в повній мірі неможливо. Нині є проблематика повторного вторгнення. Ми це знаємо, готуємось. Дай Боже, щоб цього не сталося. Нині ми більш підготовлені завдяки допомозі наших міжнародних партнерів, які постачають нам новітнє озброєння, яке дає нам надію на нашу швидшу перемогу. Проте відновлення можливе тоді, коли немає військових дій. На сьогодні по Київській області працює багато експертів, які роблять оцінку пошкоджень. Спочатку робиться загальна оцінка, що підлягає відновленню, а що ні. Але загалом, щоб цей законопроект запрацював, потрібен мир.
Щодо безпосередньо житла, власникам зруйнованих квартир буде запропоновано приблизно таку ж квартиру за метражем у Київській області, або за порівняльною таблицею в іншому регіоні. Якщо ж є різниця у вартості квадратного метра, то буде передбачено доплату.
Стосовно частини житла у приватному секторі та навіть багатоповерхівок, є один нюанс. В Ірпені ми зіткнулися з ситуацією, хоча думаю, це загальнодержавна тенденція, що багато будинків не здано в експлуатацію. Вони будувались на власних земельних ділянках, до них підводились комунікації, тобто фактично вони були, а юридично їх не існує. Ми розуміємо цю проблематику, тому Нацрада при Президентові опрацьовує шляхи вирішення і цього питання.
Торкнувшись безпосередньо теми місцевого самоврядування, Андрій Клочко зауважив, що державна регіональна політика та стратегія регіонального розвитку 2021–2027 з огляду на нові реалії, потребуватимуть коригування. Так само й конфігурації громад можуть зазнати змін. Крім того, депутат розповів про роботу, яку веде Комітет для забезпечення життєдіяльності громад. Зокрема, торкнувся ухваленого у травні і вже підписаного Президентом закону № 7269, який врегульовує особливості здійснення повноважень місцевим самоврядуванням для ухвалення рішень під час війни.
– Щодо цього документа було багато інсинуацій, але він пройшов широке обговорення з усіма зацікавленими сторонами і зрештою був підтриманий у сесійній залі. Цей закон серед іншого врегульовує порядок створення військових адміністрацій населених пунктів. І першим таким прикладом став Гостомель. Де, як ви знаєте, російські фашисти вбили голову громади Юрія Прилипка. Президент за поданням глави Київської ОДА призначив керівником селищної військової адміністрації Тараса Думенка. Це був перший приклад призначення керівника військової адміністрації, адже це була зона бойових дій і потрібно було визначатися й працювати. Крім того, цей закон встановлює можливість призначення начальником військової адміністрації населеного пункту відповідного сільського, селищного, міського голову. Водночас документ розширює повноваження очільників громад на території яких не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту.
За словами Андрія Клочка, низка документів, підготовлених комітетом та ухвалених парламентом, нині очікують на підпис Президента. Серед них і проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо Національного військового меморіального кладовища (№ 4225). (На момент запису інтерв’ю документ не був підписаний главою держави. – Ред.)
– Як зрозуміло з назви, йдеться про створення національного меморіального кладовища, – зауважив депутат. – На жаль, ми перебуваємо у війні, а документ передбачає, щоб наші герої могли бути поховані з належними їм почестями і кожен українець зміг віддати їм належну шану. Сьогодні багато героїв поховані у своїх рідних містах. Але за згодою родини їх перепоховають на цьому кладовищі. Це буде дійсно велика шана. Адже, незважаючи на складну ситуацію, в якій ми нині живемо, кожен воїн – це вірний син нашої країни і він заслуговує пам’яті про нього. Це важлива дія, яка, сподіваюсь, найближчим часом буде завершена.
За основу наразі ухвалено законопроект про внесення змін до деяких законів щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель (№ 6485). Цей законопроект наближає нас до ЄС. Бо подання заявки на членство в ЄС потребує законодавчого врегулювання питання енергоефективності будівель. Цей документ опрацьовувався разом з європейськими партнерами, Міністерством розвитку громад та територій. Нині документ готується до другого читання, до нього вносяться поправки. Сподіваюсь, найближчим часом він буде прийнятий і наші міжнародні партнери побачать, що ми виконуємо свої зобов’язання щодо членства у Європейському Союзі.
Крім того, Комітет підготував для розгляду в сесійній залі законопроекти «Про внесення змін до Закону «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах (№ 7253) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження будівельного інформаційного моделювання (ВІМ-технології) на всіх етапах життєвого циклу об’єктів та науково-технічного супроводу об’єктів, удосконалення процедури обстеження об’єктів, прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку» (№ 6383). ВІМ-технологія – це коли будь-який садочок, школа, житловий будинок є в електронному розрізі, зрозуміло де проходять мережі, комунікації. В багатьох випадках сьогодні складно встановити де за радянських часів закладали труби, де проходила проводка, з якого цементу будувались стіни тощо. ВІМ-технологія дозволяє в будь-який момент, не руйнуючи будинок, «розрізати» його по шматочках і подивитися де прокладено комунікації, встановлено опалення, як зроблено систему електропостачання для того, щоб максимально ефективно його експлуатувати і вчасно замінити елементи, у яких закінчився термін експлуатації. Бо у документі буде також прописуватись час експлуатації. Це те, до чого ми прямуємо, до європейських стандартів.
Нині у комітеті також працює дві робочі групи. Перша зосереджена над розробкою законопроектів з питань житлової політики та забезпечення громадян житлом, в тому числі тих, які втратили його внаслідок збройної агресії російської федерації. Друга напрацьовує законодавчі акти, спрямовані на забезпечення просторового планування та комплексної відбудови населених пунктів і регіонів.
Члени комітету також активно працюють з міжнародними партнерами, волонтерять, допомагають ЗСУ, теробороні та переселенцям. І справа тут не в піарі, а в тому, що людям потрібна допомога.
Наостанок Андрій Клочко, вже звертаючись до мене, зауважив: «Ось ви цікавились про емоції у перші дні, то можу сказати, що попри весь хаос, який відбувався з першого дня, у мене було чітке розуміння: я точно залишаюсь тут, боронитиму свою землю і точно битимусь до останньої краплі крові, до останньої кулі. Коли вже передмістя столиці звільнили, ми з теробороною об’їжджали Ірпінь, Бучу, Гостомель. До Бородянки було складніше дістатися, але добиралися лісом, відправляли туди харчі, ліки. Ви запитували про емоції і спогади? Певно, ніколи не забуду стареньких по 80–90 років, яких діставали з підвалів і які, побачивши нас, починали плакати. Як перелякані коти чіплялися за одежу і їх неможливо було відірвати. Як у Гостомелі підійшов здоровий алабай, і повів показувати застрелене цуценя. Зазвичай це великий агресивний собака, а тут прийшов поділитися своїм горем. Ніколи не забуду як виносили тіла людей під Романівським мостом. Ніхто не питав хто ти. Це потрібно було робити і ми робили. У когось була істерика і їх потрібно було заспокоювати і при цьому самому не впасти в істерику.
Важливо також було передати інформацію в Офіс Президента, до Київської обласної військової адміністрації, інших органів влади, що і як відбувається. Що зруйновано, що потрібно відновити в першу чергу. Ви ж бачили, щойно визволили Ірпінь, завдяки заступнику керівника Офісу Президента Кирилу Тимошенку та міністру інфраструктури Олександру Кубракову оперативно було відновлено сполучення з Києвом. Замість зруйнованого Романівського мосту було зроблено об’їзну дорогу. Бо треба було доставляти в місто харчі, ліки, пальне і вивозити сміття. Адже до цього часу пальне переносили під мостом у каністрах. Так само боєкомплекти переносили на руках.
Запам’ятались і моменти, коли ховалися від обстрілів російських свинособак під Романівським мостом. Ти не можеш нікуди сховатись, просто чекаєш і мовчиш. Так, це страшно, але тримаєшся, а потім сідаєш за кермо і їдеш далі робити свою справу. Це все складно, але певен, що ми з честю пройшли це випробовування.
Я вдячний керівникам ірпінських комунальних підприємств, бо вони всі пахали на передовій. Тільки-но у нас з’являлась можливість доставити гуманітарну допомогу – все везли в Ірпінь, потім довозили у Гостомель, Бучу, Бородянку і далі. Але нам ще треба багато працювати, перемагати, відбудовувати поруйноване окупантами.
Як голова Комітету я не сиджу в кабінеті, а виїжджаю у різні регіони, на передову, щоб оцінити ситуацію, поспілкуватися з людьми та зрозуміти, які зміни необхідно внести в законодавство, а також передати допомогу ЗСУ. Буквально вчора повернувся звідти, багато чого побачив, будемо працювати далі, допомагати нашим бійцям та вирішувати проблеми, які є. Щоб вже тут люди могли ходити без касок та бронежилетів, усміхатися та жити мирним життям.
Громаді Ірпеня точно повезло з міським головою, бо він «бойовий мер». Він точно знає, що потрібно громаді, що потрібно комунальним підприємства міста, вболіває за кожного мешканця міста, який опинився в біді, за кожен клаптик землі. У нас завжди була і залишається гарна синергія депутатського корпусу і місцевої влади. Гуртом ми відновимо місто Ірпінь, зробимо з нього ще більш круте місто, ніж було до війни. Але я упевнений, що мають залишитися й місця болю. Щоб наші діти, онуки та правнуки, всі наші майбутні покоління розуміли, який жах пережили ірпінці та багато мешканців інших громад у 2022 році. Треба подякувати ТРО, ЗСУ за те, що вони знищували рашистів, які вторглися на нашу землю. Честь і хвала їм і вічна пам’ять тим, хто загинув. Також подяка нашому Президенту Володимиру Зеленському, керівнику Офісу Президента Андрію Єрмаку, тим держслужбовцям та службовцям місцевого самоврядування, які у найскладніші моменти залишалися на своїх місцях, кожен на своєму фронті».
