Хтось із членів його екіпажу побіг шукати допомогу, ще двоє чекали біля техніки. Це побачили двоє місцевих жителів. Одного окупанта вбили. Другий встиг утекти. До прибуття підмоги партизани витягли з танка кулемет і весь запас снарядів. Прибули на БТРах карателі з росгвардії. Партизанів не знайшли.

Карателі перевертали хати та сараї догори дригом, допитуючись, куди поділися зброя та боєприпаси з танка, погрожуючи забрати всіх чоловіків «на підвал». Зрештою, знайшли у зрошувальному каналі кулемет і снаряди. Їх повитягали, але на-вряд чи після такого «купання» зброю можна використати за прямим призначенням.

Чергова диверсія сталася в сусідньому селі Ольгівка. Тут дощенту розкурочили «КамАЗ», залишений російськими вояками. До того ж так надійно, що запчастин до нього в селі окупанти не знайшли, хоч як шукали.

«Дизельне пальне підприємливі загарбники продають цілими бензовозами. Ось нещодавно купив за готівку партію такої солярки для своєї техніки — адже озима пшениця та ячмінь за тижнів три-чотири дозріють, і готуватися до жнив треба, — розповідає фермер з Горностаївки. — Вважаю, це мій скромний внесок у підрив боєздатності ворога.

Хоч би там як, а пальне потрапить до бака моїх комбайна і трактора, а не до баків російських танків та бронетранспортерів. Крім того, гроші за «соляру» окупанти витрачають у наших магазинах, затарюючись цигарками, ящиками горілки та пива. Потім хмільне переправляють на блокпости, і там заливаються ним донесхочу. Це також на користь українським захисникам: укріплення легше штурмувати буде. Адже п’яний, наче чіп, «асвабадітєль» ні пильністю, ні влучною стрільбою похвалитися не зможе».