Про Звернення Верховної Ради України до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців про порушення Російською Федерацією міжнародних договорів (конвенцій) та про неприпустимість передання дітей - громадян України та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусово вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих територій України, в сім'ї російських громадян

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Звернення Верховної Ради України до  Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців про порушення Російською Федерацією міжнародних договорів (конвенцій) та про неприпустимість передання дітей - громадян України, та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусово вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих територій України, в сім'ї російських громадян (додається).

2. Доручити Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне направлення тексту Звернення до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців.

3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України  Р. СТЕФАНЧУК.
м. Київ, 19 червня 2022 року.
№ 2306-ІХ.

Звернення
Верховної Ради України до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців про порушення Російською Федерацією міжнародних договорів (конвенцій) та про неприпустимість передання дітей - громадян України та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусово вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих територій України, в сім'ї російських громадян

Більше трьох місяців триває протистояння Українського народу проти збройної агресії Російської Федерації.

Мільйони громадян України, серед яких понад чотири мільйони дітей, рятуючи своє життя та життя свої близьких, були змушені покинути небезпечні регіони та стати внутрішньо переміщеними особами або перетнути кордони України.

Україна дипломатичним шляхом через відповідні міжурядові домовленості намагається вжити всіх максимально можливих заходів щодо контролю за дотриманням прав та інтересів дітей за кордоном і повернення їх на батьківщину після закінчення війни з держав, що надали тимчасовий притулок.

Але найбільше занепокоєння сьогодні викликають неправомірні дії  Російської Федерації щодо викрадення та примусової депортації українських дітей на територію держави-агресора, інших держав або в межах окупованих територій України.

Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та в міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилася з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без будь-яких обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, місця народження або іншими ознаками. Діти мають право на особливе піклування і допомогу.

У преамбулі Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах підкреслено, що мир і безпека, засновані на повазі до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй  та дотриманні відповідних правових інструментів у сфері прав людини, є незамінними для захисту дітей, зокрема під час збройних конфліктів.

Конвенція про права дитини закріплює права дітей на життя, виживання та розвиток, а також на доступ до води, їжі, житла, системи охорони здоров'я, освіти і захист від усіх форм насильства. Діти мають право на турботу, допомогу й захист.

Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 1949 року забороняє, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, у тому числі дітей, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.

Насильницька передача  дітей з однієї людської групи до іншої є однією з ознак геноциду відповідно до статті 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Проте, порушуючи всі норми міжнародного права, Російська Федерація примусово депортує на свою територію та переміщує на тимчасово окуповані території України мільйони громадян України, серед яких є діти, у тому числі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Відповідно до Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Такі діти знаходяться під особливим захистом Української держави.

Водночас, намагаючись легалізувати викрадення українських дітей, які не мають рідних батьків і не можуть себе повною мірою захистити самостійно, президент Російської Федерації 30 травня 2022 року підписав указ про набуття у спрощеному порядку російського громадянства примусово переселеними дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, з України, а також дітьми, які перебувають на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, що дозволить у майбутньому росіянам всиновлювати викрадених українських дітей.

Процедура звернення за встановленням російського громадянства для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спрощена до мінімуму. З відповідною заявою можуть звернутися опікун дитини, її піклувальник, керівник органу опіки та піклування, а також керівник організації для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, керівник освітньої організації або організації, що надає соціальні послуги, якщо вона розташована на території Донецької, Луганської, Запорізької або Херсонської областей України.

Тисячі дітей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях та території держави-агресора, є заручниками держави-окупанта. Дітьми дуже легко маніпулювати, використовувати у своїх цілях, у тому числі для пропаганди.

Примусове вивезення Російською Федерацією українських дітей, особливо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, батьки яких загинули на війні Російської Федерації проти України, є грубим порушенням прав і свобод таких дітей.

Конвенція про права дитини, Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 1949 року визначають зобов'язання держав-учасниць вживати заходів для боротьби з нелегальним переміщенням та неповерненням дітей з-за кордону.

Від імені Українського народу Верховна Рада України звертається до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН, Верховного комісара ООН у справах біженців та світової спільноти з вимогою невідкладно вдатися до рішучих кроків для захисту дітей - громадян України та дітей, які проживали на території України, з метою:

неприпустимості передання дітей - громадян України та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусово вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих територій України, в сім'ї російських громадян;

повернення дітей - громадян України та дітей, які проживали на території України, викрадених та примусово вивезених до держави-агресора, інших держав або переміщених у межах окупованих територій України, на територію, підконтрольну Україні.

Ми високо цінуємо зусилля міжнародних організацій та урядів держав, спрямовані на надання допомоги Україні та перемогу демократії у світі. Водночас закликаємо не зупинятися у прийнятті рішучих дій та кроків задля захисту громадян України, а особливо українських дітей, яких викрадає і примусово вивозить держава-агресор.

Закликаємо міжнародну спільноту об'єднатися та виступити єдиним фронтом проти збройної агресії Російської Федерації проти України заради миру та безпеки у світі, перемоги добра над злом, справедливості, захисту демократичних і людських цінностей, відстоювання прав і свобод людини.