Трудовий колектив Інституту зрошуваного землеробства НААН України під Херсоном у розпачі. За три місяці окупації озброєні до зубів вандали з московщини звели нанівець здобутки десятків років копіткої праці, знищившии багатюще зібрання дослідницьких матеріалів.
Інститут знаходиться у селищі Наддніпрянському обабіч траси, що веде у бік міста Берислав. У перших числах березня саме в тому напрямі й ринув потік російської бронетехніки. А науковий заклад загарбники одразу пристосували під таку собі заміну казармам, принагідно розграбувавши запаси дизельного палива й зруйнувавши ангар, де зберігалося елітне насіння.
- З початку війни мене не покидає відчуття жаху й болю за науковий заклад, якому віддала багато років життя. Боляче спостерігати, як там господарюють бандити у чужій формі. Службові кабінети й лабораторії у двох корпусах окупанти перетворили на місця для ночівлі й споживання їжі. А готують її на дровах з дерев, вирубаних в інститутському дендропарку. Бібліотеку з колекцією рідкісних та цінних видань також пустили на паливо, а подекуди ще й розтяжки встановили. Причому наруга триває, здається, безкінечно: щойно виїхала одна колона, і за кілька годин сюди ж заїхала інша - така собі ротація. Дуже тривожить доля зимового саду із колекцією екзотичних рослин. Ми просилися, аби нас пустили бодай їх полити, та почули у відповідь: "Ми самі поливатимемо". Знаючи норов та звички "асвабадітєлєй", у це не дуже віриться, - розповіла співробітниця інституту, доктор сільськогосподарських наук, чиє прізвище не вказуємо з міркувань безпеки.
У квітні група працівників інституту дивом прорвалася на дослідні ділянки, й таки висіяла на них ярі культури. Сподівалися, що до літа українські війська визволять Херсон, і можна буде збирати врожай. Та не так сталося, як гадалося: орки вгризлися в нашу землю, й розтуляють щелепи тільки тоді, коли їх у цій землі закопують. Науковці лише встигли винести з кабінетів особисті речі, й частину власних дослідницьких матеріалів. На тому - все. Що залишиться тут після тривалого хазяйнування окупантів - навіть прогнозувати не насмілюються.
ДО РЕЧІ
До війни колектив Інституту зрошуваного землеробства НААН налічував 114 працівників, з них 13 докторів та 31 кандидат наук. Здобуток закладу - понад 50 виведених тут сортів та продуктивних гібридів сільськогосподарських рослин, стійких до посушливих умов півдня України.
Та й це ще не всі біди. У тих співробітників закладу, котрі мешкають у Наддніпрянському, багато дітлахів. А ті без дозволу батьків чи не щодня бігають до траси - подивитися, як по ній рухається ворожа бронетехніка. І кожна така "вилазка" змушує болісно стискатися материнські серця: адже вороги спершу стріляють, потім розбираються в кого. Тож доки хлопці не потрапили під кулі, родини забирають їх і від'їжджають, куди вдасться - або на землі, контрольовані ЗСУ, або до Криму. Не до науки - вижити б.
Херсонська область.
