Звична картина на полі - стручкова квасоля.
Боби для передової - те, що треба
Зайве нагадувати про важливість цього чинника під час війни. Боби легше транспортувати, на відміну від тієї ж картоплі. Консерви з квасолі в маринаді чи з м'ясом завжди були популярними на Прикарпатті. Традиційно свинячу голову пускали саме на приготування таких ситних закруток. Тепер же цей продукт є чи не в кожній посилці на фронт і мешканцям деокупованих територій.
"Ми на підприємстві приготували 20 тонн консервованої квасолі, частину передали на передову для бійців, частину - для потреб переселенців до місцевих церков та ресторану "Прикарпаття" в Городенці, - розповідає Дмитро Миронюк, відомий на Івано-Франківщині "квасолевий король". - Як треба буде - ще заготуємо, запасів бобів є достатньо. Так само передали на фронт джип. Для нашої Перемоги нічого не шкода".
Логістика порушилася, то й коло покупців звузилося
Дмитро Миронюк таке почесне звання здобув своєю працею, адже почав займатися заготівлею та збутом квасолі десь із тридцять років тому. За цей час засноване ним фермерське господарство "Квасоля України" налагодило стале постачання продукції, зокрема до Дніпропетровської, Херсонської та Миколаївської областей. Так само експортували боби, горіхи та насіння гарбузів і кабачків до десятка країн. Налагодили логістику із підприємствами Болгарії, Польщі, Греції, Італії, інших європейських та навіть арабських держав.
"Тепер через війну повністю порушилася логістика, - стверджує Дмитро Миронюк. - Коло покупців так само звузилося, тож утворилося багато залишків квасолі. - Довелося зменшити площі під вирощуванням цієї культури ще й через торішній неврожай. Квасоля примхлива: навіть як вчасно захистили площі, та через дощі утворився парниковий ефект, що дало негативний результат. У хороші часи збирали по дві-три тонни бобів з гектара, а торік вийшло по 700 кг. Важливо й правильно зберігати вирощене, стежити, щоб не внадився квасолевий жучок-зернівка".
Свій досвід батько передав синові Андрієві Миронюку, який продовжує родинну справу. Мають хорошу репутацію, бо ввічливо ставляться до всіх постачальників: закупівельні ціни на підприємстві однакові як для тих, хто приніс мішечок квасолі, так і до тих, хто привозить великими партіями.
По чім "білий Ясь"
Супутньо роботою забезпечені й дрібніші підприємці. Приміром, Володимир Беседа з Городенки заготовляє квасолю на місцевих ринках та збуває на базі в Миронюків. Розповідає, що активний сезон заготівлі вже завершився. Якщо вдасться за базарний день заготовити кількадесят кілограмів - і те добре.
Володимир розповідає, що найбільше цінується квасоля з великими бобами - так звана польська, "бандолька", "білий Ясь". Кіло такої можна збути по 70 грн, "рябку" і "лимонку" - по 60 грн, білу та борщівку - по 38 грн. У різні часи є попит на "солдатиків" - білу з крапочкою, або "червону шапочку" з характерним забарвленням.
На ринках вроздріб квасолю продають по 50 гривень за кілограм. Гуртові партії на Івано-Франківщині через різні торгові майданчики можна придбати по 38 грн/кг. Станом на 15 червня в області знайшлося аж 286 пропозицій від фермерських господарств та постачальників.
Обвиває навіть огорожі
Квасолю на Прикарпатті традиційно вирощують практично в усіх домогосподарствах. Чи то звичайну, чи тичкову, яка обвиває навіть огорожі. До звичних сортів додаються новомодні, завезені з-за кордону, як-от Кідні. Тож приємно дивитися, як вкривається різнобарвним цвітом рослина, опісля ж густо-зелені, лимонно-жовті стручки рясніють на кущах.
Тепер популярним методом зберігання є й заморожування недостиглих бобів або стручків. А ще із квасолі готують котлети, особливо популярні на Прикарпатті під час посту. Їх роблять майже так, як м'ясні, але триваліше: сформовані котлетки складають до вогнестійкої посудини, заливають соусом і запікають. Тож квасоля - на всяк смак і випадок.
"Як є квасоля в коморі, то ґазда не журиться, - підсумовує тему городенківець Нестор Іванків. - Хто не лінується її вирощувати - й сам не буде голодним, і з іншими поділиться врожаєм".
І справді: дивишся на доглянуті рядки квасолі в цього господаря і розумієш, що праця неодмінно дає результат. Лиш би мир був та не бомбили - аби можна було зібрати вирощене.
Івано-Франківська область.
Довжелезні стручки аж вгинають опору.
Фото автора.
