Уже в перший день війни, 24 лютого, до сімейної ферми "Господар" у Жмеринському районі на Вінниччині не приїхала машина з молокозаводу. Не дочекалися її і наступного дня. "Треба було щось робити з молоком, - розповідає "Голосу України" пан Анатолій, чоловік засновниці сімейного фермерського господарства "Господар" Олени Савенко. - Корівки ж не перестали доїтися. Холодильник наповнювався дедалі більше. І ми повезли молоко у Жмеринку. Вирішили просто роздати людям. Зосередилися на багатодітних родинах. З їх списками допомогла голова громадської організації "Нездоланна Україна" Анастасія Мельник. Вона ж зробила повідомлення про нашу акцію у місцевій газеті, аби люди знали, коли і куди приходити по молоко".
Не словами - очима благали допомоги
По молоко до фермерів приходили не тільки багатодітні. До авто з бідонами шикувалися у чергу також люди поважного віку. Не відмовляли стареньким бабусям. Співрозмовник каже, вони не словами - очима благали допомоги. Дехто із спритників по два рази підходив.
"Спершу найскладніше було розділити на всіх, - каже пан Анатолій. - І крики чули, і сльози бачили. Особливо, коли молоко закінчувалося, а хвіст черги залишався. Тепер інша проблема - нічим автомобіль заправити, щоб доїхати до Жмеринки. Ще й дорога не близька - 20 кілометрів в один бік".
Понад чотири місяці поспіль "Господар" продовжує роздавати частину своєї продукції малозабезпеченим людям.
"Завод відновив закупівлю молока у середині березня, але ми й далі возимо його у Жмеринку для діток з великих сімей, - каже пан Анатолій. - Тільки вже менше роздаємо. Раніше через день приїжджали, тепер робимо це один-два рази на тиждень. Треба ж господарство утримувати, та й з пальним нині велика проблема".
З Анатолієм Феліксовичем журналіст "Голосу України" спілкувався у той час, коли вони з дружиною Оленою Іванівною повернулися з міста, де роздавали молоко.
"Якщо перший раз ми роздали безплатно майже 400 літрів молока, то цього разу - менше сотні, - каже співрозмовник. - Треба думати, як утримувати господарство. Щоб не вийшло, як у тому прислів'ї: припиняй, тату, торгувати, бо вже нічим здачу давати. За нинішньої закупівельної ціни ніяк не вдається звести дебет з кредитом. Але й багатодітним хочеться допомогти. Вони щоразу виглядають нас".
Зі ста корів сільської череди залишилася менш як половина
Сімейна ферма "Господар" отримує доплату за продане на завод молоко. Це передбачено умовами договору з організатором проекту "Сімейні молочні ферми" - ТОВ "Укрмілкінвест". Разом з доплатою літр продукції закуповують по 11 гривень.
"Усе одно це не покриває витрати, - продовжує Анатолій Феліксович. - Дуже все подорожчало. Про дизельне пальне годі й говорити, воно зросло у ціні більш як удвічі. Та ще й купити ніде. Треба ж було засіяти землі, маємо кукурудзу, пшеницю, ячмінь. Багаторічні трави на випасі потребують догляду. 87 тюків сіна заготували на зиму, звезли під навіс. Без солярки ніяк..."
Фермер наводить ще один приклад. Каже, таке добриво як карбамід, раніше коштувало 12-15 тисяч гривень за тонну, тепер ціна доходить до сорока тисяч. За такі гроші не можуть купити. Без цього не буде гарного врожаю зернових. Отож, і кормів матимуть менше.
"Ціни на продукцію зросли, а на закупівлю сировини впали, - говорить фермер. - Назвіть мені, що подешевшало на прилавках магазинів? Сир? Сметана? Чи, може, ковбаса? За кілограм живої ваги бичка не дають тепер більш як 30 гривень, а було 50-60 гривень..."
За підрахунками співрозмовника, щоб вийти, як він каже, на "нуль" при їхніх витратах треба щоб за літр молока платили 20-25 гривень.
"Нам хоча б проект доплачує трохи, а в інших людей в селі молоко закуповують по 7-8 гривень за літр, - уточнює чоловік. - От і маємо картину: зі ста корів сільської череди нині залишилося тільки 48 голів".
Попри ситуацію у голосі співрозмовника відчувалися нотки оптимізму. Запитую, чим це пояснити. "Нас підтримують організатори проекту, а коли є хоча б незначна підтримка, тим паче у непростий час, тоді хочеться працювати, з'являється надія на краще", - говорить пан Анатолій.
У нинішньому році "Укрмілкінвест" надав їм сто тисяч гривень безвідсоткової позички. Додали ще своїх коштів і придбали шість корівок. За корову тепер треба заплатити приблизно 30 тисяч гривень.
Довідково
Сімейне фермерське господарство "Господар" створено наприкінці 2021 року подружжям Анатолія Кречковського та Олени Савенко і їхніми дітьми. Зареєстровано на Олену Савенко. Раніше чоловік і дружина працювали у сільській раді села Курилівці Жмеринського району. Утримували вдома корів. Коли залишилися без роботи, дізналися про проект "Сімейні молочні ферми - добробут людей та сталий розвиток села", що реалізується за підтримки уряду Швеції та Програми розвитку ООН в Україні "Посилене партнерство для сталого розвитку".
Подали документи на участь у проекті і перемогли.
"Нині - дуже складний час, бо війна, але наші партнери дотримуються умов договору, це дає змогу продовжувати працювати і розвивати ферму", - каже Анатолій Кречковський.
Вінницька область.
На знімку: сімейна ферма "Господар" почала безплатно роздавати молоко з перших днів широкомасштабної війни і продовжує це робити дотепер.
Фото надано автором.
