Відділ резонансних убивств — так міліціонери називають між собою підрозділ, в якому працює старший слідчий УМВС у Вінницькій області підполковник Ірина Назарова (на знімку). Тендітна на вигляд, з лагідною вдачею і щирим поглядом в очах — як такій жінці вдається виконувати непросту роботу з розслідування особливо важких злочинів?..
— Мабуть, моя душа зіткана з контрастів, — каже у відповідь на моє здивування пані Ірина. — Зверніть увагу на мої захоплення у дитинстві. Спочатку серйозно задумувалася над археологією. А потім раптом взяло в полон зоряне небо. Навіть хотіла йти вчитися на астронома. Де земля, а де небо... Така я. Тому не дивуйтесь, що зовнішність і вдача не відповідає роботі. Це ще один контраст. Робота подобається. Якби було по-іншому, повірте, давно б знайшла якесь простіше заняття. Жодного разу не намагалася зробити це раніше, так само не планую надалі.
На службі в міліції Ірина Назарова вже 19 років. Весь час на оперативній роботі. Протягом трьох останніх років у слідчому управлінні обласної міліції, весь попередній час — так само слідчим у Немирівському райвідділі. На новій посаді займається розслідуванням резонансних злочинів. Напередодні нашої зустрічі завершила справу про вбивство двох пенсіонерів. Убивць розшукували з 2009-го року.
Шість банок з... грішми
У ніч на 19 березня 2009 року в селі Обідне Немирівського району з особливою жорстокістю вбили двох пенсіонерів. Їх тіла виявили сусіди. Вони й повідомили про злочин. Виїхавши на місце, слідчі побачили сліди крові на ліжку, на стіні, на підлозі. Одразу встановили, що скоєне —справа рук не однієї людини. Поруч з диваном, на якому лежало тіло одного з вбитих, стояла шафа для одягу. За нею невелика тумбочка. Коли міліціонери заглянули в неї, одразу став зрозумілий мотив злочину.
— У тумбочці було шість трилітрових скляних банок, — каже пані Ірина. — Кожна з них доверху напхана грішми. В одній лежали американські долари, в іншій — євро, ще у двох — гривні. Сумнівів не було — злочинці шукали гроші. Коли відомо мотив злочину, простіше з розслідуванням. У моєму провадженні є справа, з якої не можна зрозуміти, чим керувався вбивця. Пізніше затримані пояснять, чому не забрали банки з грішми. Винесли тільки 320 гривень, які були у кишені вбитої жінки.
Пенсіонери не мали своїх дітей. Утримували чимале підсобне господарство. Грошей на себе витрачали небагато. Продавець у сусідньому магазині розповідала, що купували майже завжди одне й те саме — хліб, тюльку або бички в томаті. Як висловилася одна з сусідок, бабка була така, що крупи в супові рахувала. Сусідка пояснила слідчим, що сама бачила, як та готувала суп з... голів тюльки.
Пенсіонери заощаджували на всьому. Про такі подробиці знали не лише сусіди.
Відомо було й те, що жінка свого часу отримала компенсацію у валюті за підневільні роботи у роки війни в Німеччині. Одне слово, земляки пенсіонерів здогадувалися, що в діда з бабою достатньо грошей. За ними й прийшли злочинці. Слідчі припускали, що ними могли стати або хтось з жителів села, або чужі, яких навели односельці діда з бабою.
Сам прийшов зізнатися у злочині
Єдиний речовий доказ залишили на подвір’ї злочинці — спортивну шапочку з прорізами для очей. Коли її підібрали, слідчі не знали, що у ній є ще один вагомий доказ. Експерти під час огляду виявили волосину з голови вбивці. З допомогою ДНК-експертизи було встановлено, що належить вона особі чоловічої статі.
— Завдяки таким результатам, звузили коло підозрюваних, — уточнює співрозмовниця. — Поки їх не мали, допитували всіх — і чоловіків, і жінок. Не тільки з Обідного. У поле зору потрапили ті, хто в цей день виїхав з села, або хто приїжджав напередодні.
Найбільше доказів можна зібрати по гарячих слідах. Знаю це з власної практики.
Тому до розслідування керівництво залучило правоохоронців з сусідніх районів, обласної міліції. Крім показань, відбирали зразки слини або волосся для експертизи. Утім, вийти на слід незваних «гостей» вдалося значно пізніше. Сталося це тільки наприкінці нинішнього літа. На той час слідчі вже напрацювали 22 томи справи. Коло підозрюваних осіб звузилося менше, ніж до десяти чоловік. Серед них був той, чия волосина заплуталася у залишеній на подвір’ї спортивній шапочці. — Перед його затриманням сталося те, чого ще жодного разу не пригадую у своїй практиці, — каже старший слідчий Ірина Назарова.
— Вбивця сам прийшов у міліцію зізнатися і розкаятися. Вперше особа добровільно зізналася у скоєнні важкого злочину. Прямо, як у Достоєвського.
До того ж погодилася працювати зі слідством — назвала спільників, допомогла встановити деякі деталі. Чоловік, який зізнався, раніше не був засуджений. На відміну від тих, хто був з ним. Вони вже відсиділи за ґратами.
Після зізнання, чоловіка затримали. Слідом привезли в ізолятор спільників. Під час відтворення події трагічної ночі на місці злочину, переконалася, що підозрювані справді були тут. Про те, що у пенсіонерів є гроші, чоловік, який зізнався у злочині, дізнався від матері своєї співмешканки. Вона проживає на одній вулиці, де стоїть будинок вбитих пенсіонерів. Грошей не знайшли, бо було темно. Світло не вмикали, бо боялися видати себе.
Назарову непокоїла думка, чим викликане зізнання у такому смертному гріху. Слідча побувала навіть у школі, де колись навчався цей чоловік. Спілкувалася з тими, з ким він працював. На своє здивування, не почула поганих відгуків.
— Коли я запитала його, що саме спонукало прийти в міліцію, здалося, він давно чекає цього запитання, — розповідає слідчий. — Слухала його розповідь і зрозуміла, що така людина справді не могла жити з тягарем на серці, не зізнавшись у всьому. Йому потрібно було скинути з себе ці кайдани. Він казав, що картини тієї жахливої ночі не раз поставали перед очима. Убиті пенсіонери приходили до нього уві сні, через що прокидався весь спітнілий. Він навіть намагався накласти на себе руки. Легше ставало тільки тоді, коли напивався. Але не надовго. Одного разу, повернувшись додому, зізнався у скоєному мамі і співмешканці. Ті не повірили. Сприйняли це за маячню п’яного чоловіка. Коли протверезів, пішов у міліцію. Нині слідча Назарова закінчує підготовку документів для скерування справи до суду.
Квартиру так і не отримала
Рік закінчується, а слідча ще не була у відпустці. Пані Ірина каже, у серпні планували з чоловіком поїхати до моря. Але саме тоді вийшли на слід підозрюваного у вбивстві пенсіонерів. «Поки тривають процесуальні дії, про відпустку ніхто й словом не може обмовитися, — ділиться думками співрозмовниця. — Це неписане правило у нашій роботі». Про море жінка мріє вже не перший рік. Бо це її улюблене місце відпочинку. — Так, я не можу спланувати відпустку, мій робочий день не вписується у жодні часові рамки, не встигаю, буває, навіть обід чоловікові приготувати, це правда, — каже співрозмовниця. — Разом з тим є ще одна правда. Така робота, повторюю, мені подобається. Виконувати її вдається тому, що маю золотого чоловіка, який у всьому розуміє мене. Він готує краще, ніж я. Не соромлюся про це говорити рідним, друзям. Єдине, в чому дорікає, щоб не брала близько до серця ті жахливі картини, з якими доводиться стикатися на роботі. Я ж ділюся пережитим. Як очищаюся від негатива? Для цього є два способи — спілкування з рідними, братом, сестрою і друзями. У такі хвилини розумію, що навколо є ще інше життя. Так само забуваю про все, коли беру до рук цікаву книгу.
Поки спілкувалися з слідчим, на вулиці стемніло. Запитав, в який район міста їй добиратися. З’ясувалося, Ірина Назарова мешкає у селі в батьківській хаті. Про те, що не отримала квартиру, не дуже жалкує. Каже, в селі краще. Як добирається, коли затримується на роботі? «Вчора колега підвозив, чоловік забирає, а на роботу — маршруткою, вона весь день ходить».
Вінницька область
Фото надано сектором зв’язків з громадськістю обласної міліції Вінниччини.
Cлідчий з розслідування резонансних справ УМВС у Вінницькій області Ірина Назарова всі 19 років у міліції на оперативній роботі
