На Полтавщині почали збирати ранні зернові й зернобобові культури. Цю польову кампанію тут називають першими чи "ранніми" жнивами. І хоча в останні роки незрівнянно більший вал зерна місцевим аграріям дають пізні культури, кожному з них зрозуміло, що від цього своєрідного зачину залежить дуже багато. Надто в умовах розв'язаної рашистами повномасштабної війни з Україною.
На щастя, ворог осквернив своєю присутністю родючі чорноземи області, можна сказати, мінімально. Адже колонам російської армії вдалося зайти тільки на незначну частину території Полтавщини, яка на півночі межує із Сумщиною. Та й то перебували вони там наприкінці лютого - на початку березня буквально лічені дні. Завдяки потужним ударам підрозділів ЗСУ й тероборони та мужності звичайних сільських "дядьків", які буквально відловлювали окупантів по тамтешніх лісах і також "добували" їхню техніку, рашисти ганебно втекли звідти або залишилися "удобрювати" нашу землю.
Це дало змогу аграріям Полтавщини посіяти практично все, що вони запланували. Та й озимий клин ранніх зернових під урожай нинішнього року порівняно з минулорічним було збільшено на 7 відсотків.
За оперативними даними департаменту агропромислового розвитку ОВА, у перші дні жнивної кампанії на Полтавщині озимої пшениці було зібрано на площі 150 гектарів. Її середня врожайність становила 36 ц/га. Показник, як бачимо, далекий від рекордного. Та ще, як то кажуть, не вечір...
Тим паче, що почали збирати здебільшого ранньостиглі сорти головного полтавського хліба, які наливалися колосом переважно за бездощів'я, що тривало майже два місяці. Та посуха, зрозуміло, неабияк "придавила" таку пшеничку й позначилася на її врожайності. Рясні дощі пройшли пізніше й "підняли" насамперед пшениці пізніх сортів, але вони, за висловлюваннями самих хліборобів, "іще зелені". Тому чимало сільгосппідприємств і фермерських господарств краю поки що тільки налаштовуються на жнива й, так би мовити, "приміряються" до перших загінок. На думку фахівців профільного департаменту ОВА, масове збирання ранніх зернових почнеться вже "з другої декади липня".
Середня врожайність гороху зі стогектарної площі становила 30 ц/га. Натомість озимий ріпак, якого впорали на вдвічі більшій площі, підняв позначку врожайності до 19,5 ц/га. Хоча рясні дощі зі шквалами подекуди спричинили й вилягання хлібів та зернобобових, яке додає клопотів при збиранні й провокує втрати.
Однак більшість аграріїв краю, з якими вдалося поспілкуватися напруженої жнивної пори, вважають, що врожайність ранніх зернових і зернобобових на Полтавщині цьогоріч буде "середньою". Хоча й достатньою для задоволення потреб не лише свого регіону. Якщо, звісно, по ній не "вдарять" непередбачувані форс-мажори, які під час війни замовляє не лише небесна канцелярія...
Адже практично всіх хліборобів області сьогодні найбільше хвилюють не загалом справні цифри врожайності та валу зерна у звітах, а подальша доля вирощеного. За умов, коли рашисти заблокували порти для вивезення українського зерна за кордон традиційними морськими шляхами. Така блокада не тільки провокує продовольчу кризу у країнах-імпортерах нашого збіжжя, а й уже зараз саджає на "голодний фінансовий пайок" українських аграріїв, які потерпають від подібних "тромбів" найбільше.
Бо ціни на вирощену ними ще минулого року продукцію просто обвалилися. За словами керівника фермерського господарства "Господар", заступника голови обласної Асоціації фермерів і приватних землевласників Віктора Галича, доходить до того, що за тонну ячменю нині дають не більш як 1200 гривень, а за тонну пшенички готівкою пропонують аж... 2300 грн. Тобто добірне зерно порівняно з минулорічними цінами подешевшало в рази! А вартість пального, запчастин до техніки, добрив, засобів захисту рослин одразу підскочила. При цьому треба розраховуватись і з пайовиками, і з кредиторами...
На зібранні у місті Карлівка за участю голови обласної фермерської асоціації Василя Бурлаки, яке відбулося на початку липня, місцеві фермери запропонували гуртом лобіювати рішення "там, нагорі" про відтермінування сплати за банківськими кредитами на період воєнного стану та протягом року після Перемоги. Пропозиція, звісно, слушна й цілком логічна. Ось тільки подібних фінансових "послаблень" із поправкою на війну потребують сьогодні не лише фермери. Питання - за рахунок чого компенсувати подібні витрати?
Полтавська область.
Фото з архіву автора.
