Глибинний драматичний символізм цього свята близький і зрозумілий навіть немусульманину, адже сюжет, покладений в основу Курбан-Байраму (Свято жертвопринесення), знайомий і християнам, і культурним атеїстам з Біблії — там це історія Авраама, який готувався принести в жертву Богові свого сина, а у мусульман — це історія пророка Ібрагіма та його сина. Фінал однаковий: в останню мить Бог замінив людську жертву на ягня.

Власне, в цьому сюжеті сконцентровано багато що: і готовність людини жертвувати найціннішим на шляху до Всевишнього, і непохитність віри, й подяка за милосердя Господнє.

Ось рядок з Корану: «Вам не досягти благочестивості, поки не будете робити жертву з того, що любите».

Нині, коли прабатьківщина кримських татар знову вже кілька років окупована і коли загроза нависла над нашою спільною батьківщиною Україною, обряд святкування Курбан-Байраму набуває гострої актуальності та особливого значення. Приміром, у ці дні мусульманам належить відвідувати родичів і могили предків. Проста традиція — але сьогодні вона недоступна для дуже багатьох мусульман та немусульман України. Бо хтось став вигнанцем і опинився далеко від могил предків, а хтось перебуває на фронті. Та навіть найпростіше правило — в цей день треба одягнутися в усе чисте — не кожному доступне для виконання.

Утім, серед старовинних звичаїв, що стосуються цього дня, є ось який: коли йдеш до спільної вранішньої молитви на славу Аллаха, постарайся піти не тим шляхом, яким ходиш завжди, зміни маршрут. Саме так робив у цей день Пророк Мухаммед. Адже Він, хай буде благословенне його ім’я, жив за часів жорстоких, коли не варто було виходити з дому неозброєним, бо за кожним поворотом на тебе могла чекати ворожа засідка, а шайтан розставляв пастки на твоєму звичному шляху. Отож, збий шайтана з пантелику! От саме цього звичаю сьогодні дотримуються навіть ті, хто про нього не знає. Нехай же шайтан не відає того шляху, яким ми йдемо до Бога. І хай заблудиться на наших стежках і дорогах ворог роду людського, і нехай не знайде він шляху до свого дому.

Курбан-Байрам — це ще й свято солідарності. Ті, хто має змогу, діляться в цей день з іншими співвітчизниками, й при тім промовляються такі слова: «Нехай візьме Аллах від вас і від нас!».
Нині війна, і не всі слова вимовляються вголос. Можливо, саме оця фраза для всіх нас сьогодні — те найголовніше, про що ми нині мовчимо.

А сказати можна традиційно просто: хай буде благословенне ваше свято!