На знімку: справжній захисник демократичних цінностей.

На одній із сільських зупинок неподалік Івано-Франківська на автобус чекали кремезної статури військовий та красива молода жінка. Попрощалися. Він зайшов до салону та сів на вільне місце. Розмовляв іноземною упереміш із російською, чим привернув загальну увагу. На пропозицію розповісти про себе відгукнувся схвально, за умови збереження інкогніто.

Запитання до Зеленського

"Я понад 30 років служу в армії, але на такій бійні ще не був, - сказав пасажир, який виявився сержантом іноземного батальйону ЗСУ (назвемо його Франко). - Це справжня війна, війна артилерії. Афганістан, Чечня - то були партизанські війни. Якщо західні партнери нададуть гармати щонайменше 150-го калібру, тоді зможемо воювати й відбивати атаки ворога".

Якби була можливість звернутися до Президента України? Сержант відповів, що бачив його особисто та навіть прийняв військову нагороду із рук Верховного головнокомандувача біля Лисичанська.

"Зеленський під час війни поводиться достойно, - наголосив співрозмовник. - Аби тільки політики не вмішувалися в тактику ведення війни. Приміром, що таке Сєверодонецьк зі стратегічної точки зору? Це тільки точка на карті, вона з військової точки зору нічого не значить. За річкою - Лисичанськ, який стоїть наверху. Будь-який солдат, який має хоч трохи розуму, усвідомлює, що якби зробити фортифікації, то можна було й півроку протриматися. Бо там ще є гребля. Якщо її зірвати, рівень води в річці піднявся б, що сприяло б додатковому захисту. А так - дали команду фортифікувати Лисичанськ..."

А би ще сказав Зеленському, щоб менше бюрократизму, а в кожній військовій частині була відповідальна чесна людина, а не штабісти, котрі подекуди обкрадають солдатів та не дають потрібного. Таких злочинців за законом воєнного часу треба карати відповідно, щоб не плодилися злодії.

"У нашому легіоні дуже хороший командир, розумний бойовий офіцер, - мовив Франко. - Із цим нема проблем, натомість наслухався від інших підрозділів, де солдатів просто обкрадають. Підіть на будь-який ринок, подивіться, скільки продуктів із гуманітарки там продають, а солдати іноді не мають що їсти. На війні все залежить від командира, є такі, з якими я би ніколи не хотів воювати".

Франко стверджує, що іноземні легіонери, хоч і служать в офіційному підрозділі Збройних Сил, не можуть бути офіцерами, а лише сержантами. А шкода, бо з них були б хороші командири. Каже, що це представники десь понад 50 держав. І ці бійці повинні отримати право на постійне проживання в Україні та пришвидшену процедуру громадянства.

"Я в Україні із 2014 року, - каже Франко. - Навчався в росії, в Суворовському училищі, служив офіцером у своїй країні. В мене серед росіян дуже багато друзів-військових, однокурсників, з якими тепер стоїмо з різних боків. І я ще до війни з ними говорив про Крим, про те, що свого часу недолуга українська влада здала півострів, дозволивши розміщувати російські військові бази в Севастополі. І путін отримав Крим "на тарілочці", "у білих рукавичках" зайшов у Крим. Через таких політиків втрачаємо землі... Мене вчили, що нізащо не можна здавати своєї військової частини. Приміром, хто не знає нинішнього паролю, нізащо не пройде".

Кого захищає

Зі своєю дружиною-красунею познайомився понад три роки тому. Вона - велика патріотка, спочатку через російську мову сприйняла його за сепаратиста. Та потім усе зрозуміла.

"Я казав їй на початку року, що через місяць-два розпочнеться війна, то не вірила, - каже співрозмовник. - Думала, що не піду воювати, а я їй - тебе ж треба захищати, твою родину, країну. Із першого дня війни поїхав на Київщину. Мощун, Буча, Ірпінь, Миколаїв, Сєверодонецьк, Запоріжжя - там, де найгарячіше. Ми штурмовики, в нас дуже хороші спеціалісти. Іноземний легіон добре воює, мають фахівців високого класу та озброєння".

На запитання, чи не боїться воювати, Франко похитав головою: нема людини без страху.

"Я ніколи в житті так не боявся і не переживав такого жахіття, як у Мощуні на третій-четвертий день війни, - дивлячись кудись у простір, тихо мовив Франко. - Сиділи в маленькій ямці-укритті чотири доби. Десь на третю почала гатити ворожа артилерія, літали дрони, тепловізорами виявляли цілі. Нас було 19, на щастя, всі вижили та навіть осколкових поранень не дістали".

Чи можна було запобігти повномасштабному російському вторгненню? Що не було зроблено до 24 лютого? На ці запитання Франко каже, що коріння війни треба шукати ще в 90-х минулого століття, коли тодішня корумпована українська влада переходила до без'ядерного статусу. Де ті гарантії іноземних партнерів?..

"За великим рахунком, Донбас нині не потрібний ані Україні, ані росії. Так само не варто дражнити входженням до НАТО, бо державу із незахищеними кордонами, як нині, до тієї військової спільноти не візьмуть. Зрештою, багато запитань і до самого альянсу. Якщо й далі так дозволяти путіну "гуляти" Україною, то жодні кордони його не зупинять".

Воювати до повної Перемоги

Найгіршим зі сценаріїв завершення війни боєць вважає той, коли Президента змусять підписати мирний договір. Тоді ворог спиниться лише на деякий час, а далі про незалежну Україну можна забути. Звісно, погано, якщо європейські та американські партнери залишать українців сам на сам із підступним російським сусідом. Тож вихід один - надати важке озброєння і разом воювати до повної Перемоги.

"Воюю четвертий місяць і досі не можу осягнути мотивації деяких із моїх солдатів, - каже Франко. - Вони не беруть грошей за цю війну, самі приїхали й купили обмундирування. Десь можна зрозуміти поляка, грузина. Але бразилієць, іспанець, колумбієць... Та й у разі потрапляння в полон росіяни кажуть, що ми найманці, і на нас Женевська конвенція не поширюється. Однак є важливіші речі - моральний обов'язок допомогти. Ми часто ділимося продуктами із місцевими мешканцями, бо страшно дивитися на голодних та приголомшених людей, які місяцями переховуються десь у погребах, без води й елементарних засобів гігієни. Тим-то найбільше шокує мародерство, яке подекуди є в армії. Нам якось привезли солярку, ми заправили техніку, але не могли зрушити з місця, бо до пального зловмисники домішали води... Чому допускають випадки, коли на ринках продають гуманітарку? Чому не заморожені ціни на найнеобхідніші продукти під час воєнного стану? Чому деякі депутати піаряться на війні, натомість постачають бронежилети, які можна прострелити пістолетом?.. Чому парламентарій вважає за непотрібне пред'являти паспорт на посту, навіть якщо він усім відомий та впізнаваний? Чому досі на всіх рівнях корупція?"

Франко акцентує увагу, що Володимир Зеленський нині має унікальну можливість навести лад в армії: поставити командирами не старих штабістів, а тих, що воювали, навіть без рук-ніг, але розумних, досвідчених та відповідальних.

"Є чимало молодих чесних хлопців-патріотів, які вправно воюють та мають бойовий досвід, - підсумовує легіонер. - А за мародерство за законами воєнного стану є покарання, і воно має бути жорстким та застосоване для всіх. Щоб нічия рука не посягала ані на солдатські пайки, ані на озброєння, ані на гуманітарні вантажі. Такі гнилі речі треба викоренити і в тилу. В тих само росіян на фронті нема ані досвіду (за винятком спецназу), ані мотивації. А ви - на своїй землі, тому для її захисту треба стати справжньою стіною. Тож від кожного тепер залежить, коли нарешті настане така вимріяна та довгоочікувана Перемога. Не тільки над російським загарбником, а й над усіма тими негативними виявами, які душать Україну не менше".

Івано-Франківська область.

Фото автора.