Левову частину в ній складають машини херсонців – для них знаходитися далі в окупованому обласному центрі вже нестерпно. За свідченням учасника цієї колективної втечі, у колоні біженців нараховувалося понад п’ятсот автівок! Саме вона першою після довгої перерви перетнула лінію зіткнення між російськими та українськими частинами. Хоча й не без труднощів.
Адже руху колони військовослужбовці РФ часто перешкоджали, зупиняючи й завертаючи евакуаційний транспорт під різними приводами. Тож відтинок дороги, який до війни можна було подолати за лічені години, зараз зайняв три доби. І родинам з дітьми, часто зовсім маленькими, довелося ночувати або в салонах легківок посеред степу, або в оселях мешканців навколишніх сіл – якщо туди пускали. Хтось надавав житло безкоштовно, хтось просив грошей. Місцеві також продають біженцям хліб, пиріжки (30 гривень штука), мінеральну воду та пиво, тож голодна смерть нікому не загрожувала.
На щастя, колону не обстрілювали. В іншому все відбувалося так само, як і раніше: десятки блокпостів окупантів, і хаотичні огляди втікачів від війни: десь лише перевіряли документи, а багаж вибірково. А десь усіх примушували вийти з машин, перетрушували всі речі й передивлялися телефони, прискіпливо оглядали чоловіків призовного віку у пошуках «нацистських» чи «бандерівських» татуювань. Були й поодинокі випадки затримань пасажирів «для подальшого встановлення особи». Втім, ризики вимушених переселенців не зупиняють: масова втеча від «руського миру» триває.
