Його авторський колектив у складі Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, Першого заступника та заступниці глави парламенту Олександра Корнієнко і Олени Кондратюк, а також ряду народних депутатів пропонує внести зміни до українського законодавства, щоб створити належні юридичні підстави для захисту у судах прав українців, які постраждали від збройної агресії рф.

«Внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, масових порушень норм міжнародного гуманітарного права та прав людини, які вчиняються збройними силами російської федерації та підконтрольними їй бойовиками під час збройної агресії проти України, завдано значної майнової та моральної шкоди і громадянам країни, і іншим фізичним та юридичним особам на всій території України», — наголошується у пояснювальній записці до законопроекту. Водночас у документі зауважується, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

«Згідно з ст. 13 цієї ж конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Водночас потерпілі від вказаних дій позбавлені можливості відшкодувати таку шкоду у судовому порядку з огляду на закріплення у частині 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» абсолютного юрисдикційного імунітету іноземних держав, що унеможливлює розгляд українськими судами будь-яких позовів до російської федерації без її згоди», — наголошують народні депутати, звертаючи увагу, що нині відсутній будь-який ефективний механізм, який би давав потерпілим змогу одержати відшкодування завданої шкоди за рахунок рф як держави-агресора.

Однак у Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власність 2004 року, Європейській конвенції про імунітет держав 1972 року, а також у національному законодавстві низки держав (зокрема США, Великобританії, Сінгапуру, Канади тощо) закріплено обмежений судовий імунітет, згідно з яким імунітет іноземної держави може бути обмежений у низці винятків, до яких належать, зокрема, справи щодо відшкодування шкоди, завданої життю, здоров’ю чи майну.

«У низці законодавств існують також інші винятки з імунітету іноземних держав. Наприклад, у США вже існує положення, яке виключає імунітет іноземних держав у справах про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок терористичних актів, які були вчинені безпосередньо або за підтримки агентів іноземної держави (стаття 1605А Кодексу США), а також розглядається можливість запровадження такого обмеження для відшкодування шкоди, спричиненої вторгненням іноземної держави в іншу суверенну державу, розташовану в Європі (проект «Акта про Суверенітет України від 2022 року»). Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» дійшов висновку, що Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року за певних умов може застосовуватись відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо відповідна держава і не ратифікувала зазначену Конвенцію», — наголошується у документі та додається: «Враховуючи тенденції розвитку міжнародного права у сфері юрисдикційного імунітету, Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 р. у справі № 308/9708/19 уже зробив висновок, що суд України «має право ігнорувати імунітет рф та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни», з посиланням на те, що «дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну».

Щоправда, положення частини 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо абсолютного юрисдикційного імунітету іноземних держав ще й досі залишається чинним. Тож існує нагальна потреба законодавчого врегулювання обмежень юрисдикційного імунітету іноземних держав у справах про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії таких держав, у судах України.

У зв’язку з цим проектом закону пропонується: обмежити юрисдикційний імунітет іноземних держав у справах, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, завданої на території України внаслідок збройної агресії або інших дій чи бездіяльності іноземної держави; встановити альтернативну підсудність для справ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Також врегулювати порядок повідомлення іноземної держави як відповідача у разі невиконання нею доручення українського суду про вручення судових документів та неможливості вручення таких документів дипломатичними каналами.

На прохання «Голосу України» норми законопроекту прокоментував один із його співавторів — народний депутат Іван Крулько («Батьківщина»).

За його словами, законопроект № 7520-1 розроблявся, щоб розблокувати можливість подання позовів у суди України з відшкодування майнової і моральної шкоди внаслідок збройної агресії рф та дати змогу громадянам України, іншим фізичним і юридичним особам захистити свої права, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду без згоди рф через конфіскацію її майна на території України тощо. «Адже нині позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії іноземної держави, можна подати лише за місцеперебуванням відповідача (тобто через суд на території рф) і за згоди і залучення рф як третьої сторони до справи. Документ має це змінити»,— наголосив народний депутат, зазначивши, що законопроектом пропонується надати позивачу право вибору: обрати суд за місцеперебуванням відповідача або за своїм місцем перебування чи проживання.

«Щодо альтернативної підсудності, то альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Вона означає, що позивач може обрати суд, до якого подаватиме позов. Не виключаючи можливості звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцеперебуванням відповідача). Вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів», — роз’яснив Іван Крулько.

Наразі законопроект має високі шанси на прийняття, бо, за словами народного депутата, до його написання долучилась велика кількість депутатів із різних фракцій і груп.