Нарешті після десятиріч пошуків і спроб Національна спілка журналістів України і журналістська спільнота нашої держави замали в дійсності свою духовну підтримку і опору: сучасний, проникливий, мобілізуючий Гімн журналіста, що може прирівнюватися до сили багнета і воїна й не полишає нікого байдужим. Його автори видатний український поет Андрій Демиденко та лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів композитор Борис Раденко.
Прем’єра гімну-кліпу з великим успіхом відбулася 6 червня 2022 року в День журналіста України на всіх національних телеканалах та у програмах Українського телемарафону. А 13—14 червня 2022 р. він полонив делегатів — входив в офіційну частину Конгресу Міжнародної федерації європейських журналістів, котрий відбувався у славному історичному місті Ізмір, третьому за кількістю населення в Туреччині. Очільники конгресу захоплено ствердили, що Гімн журналіста вже ввійшов у історію світової журналістики, незважаючи на свій абсолютно юний вік.
Тож пропонуємо його вашій увазі.
Сергій ТомІленко, Голова Національної спілки журналістів України.
Вірш Андрія Демиденка.
Музика Бориса Раденка.
Гімн журналіста
Я не ловець брудних сенсацій.
Мене вбивали без війни.
А я спішу знов до редакцій —
Не хоче серце тишини.
Приспів (1):
Скінчились кава й сигарета.
Мої слова встають
на повен зріст.
Ефір — мій пост.
Ефір — мій фронт.
Я репортер!
Я журналіст!
Ефір — мій пост.
Ефір — мій фронт.
А правда — моє кредо.
Я репортер!
Я журналіст!
Брав інтерв’ю в людей й природи.
Яких не знав подій і дат.
І поки голос мій і подих —
Не здам свободи барикад!
(двічі)
Приспів (1).
Чи дощ чи сніг, зима чи літо —Смартфон й перо в моїй руці.
О скільки доль людських прожито
І зла узяв я на приціл!
Приспів (2):
Гуде розхитана планета!
Мої слова встають
на повен зріст.
Ефір — мій пост.
Ефір — мій фронт.
Я репортер!
Я журналіст!
Ефір — мій пост.
Ефір — мій фронт.
А правда — моє кредо.
Я репортер!
Я журналіст!
Прошу новин я добрих в Бога.
І треба, треба відпочить...
А вже зове, зове нова дорога,
І в даль неспокій мій сурмить!
Приспів (2).
