«Вранці, 24 лютого я, як і всі, збирався на роботу, але, почувши звуки вибухів, зрозумів, що почалася війна, — розповідає боєць. Незабаром «Джонні» відвіз сім’ю до Золочева, що на Львівщині. — Того самого дня я прийшов до військової частини Національної гвардії України, пройшов військовий вишкіл та був направлений до Слов’янська».
Декілька місяців служби для нього пролетіло, ніби одна мить. Згадує, що спочатку було досить складно, але його весь час морально підтримувала родина — передавала посилки з необхідними у воєнному побуті речами.
«Взагалі, це спочатку було дуже страшно, потім звикаєш до всього, і тебе не хвилює, наскільки гаряче навколо. Ти розумієш, що дороги назад просто немає, — ділиться «Джонні» враженнями від воєнної служби. — Ми досить швидко зрозуміли, що таке війна, і усвідомлюємо, що вона швидко не завершиться. Тим більше бачимо, що нині інтенсивність обстрілів на нашій ділянці лише зростає. Проте всі — від офіцера до солдата — перебувають на своїх місцях. Кожен готовий битися до останнього».
«Джонні» зауважує: спілкування між бійцями у його підрозділі будується на взаємній повазі, відкритості, прагненні розвиватися та усвідомленні своєї місії. Адже на Донбасі сьогодні вирішується питання безпеки їхніх родин, близьких та друзів. Боєць також зазначає, що надзвичайно важливу роль у зміцненні стійкості українських бійців грають волонтери — вони акумулюють і передають нашим захисникам енергію мільйонів сердець співвітчизників, і це дає впевненість, що ти потрібен своїй землі.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України.
На знімку: військово-службовець Національної гвардії України на позивний «Джонні».
Фото прес-служби Східного територіального управління Національної гвардії України.
