Головний редактор юридичного журналу «Право України», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Олександр Святоцький, начальник Інформаційного агентства АрміяInform Віталій Саранцев, народний депутат України Степан Кубів.
Свято, яке про нас День Української Державності видався настільки органічним у нинішніх реаліях, що здається, наче ми його відзначали завжди. Ні в кого навіть не виникло запитання, звідки узялася ідея його запровадження. Але є дві людини, які точно знають про це свято більше, ніж пересічні українці, — народний депутат сьомого, восьмого та дев’ятого скликань, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» Степан Кубів та головний редактор юридичного журналу «Право України», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук Олександр Святоцький.
Відповідь на запитання, як глибоко і повно нація усвідомлює своє коріння
Думка про те, що «цінності» й «держава» це трохи інші поняття, ніж «державність», народилася у травні 2004 року. За словами Степана Кубіва, вона належить Михайлу Гориню, Лесю Танюку, Левку Лук’яненку, Олександру Святоцькому та представникам «Меморіалу». «Якщо уявити дерево, то коріння — це державність, стовбур — то держава, а плоди на дереві — то ми, вся велика Україна, яка нині сягає 65-мільйонного виміру світового рівня», — наголосив він під час неформального спілкування із представниками інформаційного агентства Міністерства оборони «АрміяInform», яке проходило в «Укрінформі». На зустріч були запрошені молоді офіцери, які випустилися вже під час повномасштабного вторгнення рф, а також фахівці міністерства, які працюють за історичними напрямами.
Трохи пізніше, в грудні 2005-го, з’явилася ідея видати книгу — таку собі Біблію нашої Державності. Уже тоді йшлося про те, що структуру цього видання варто побудувати у вигляді фотолітописів. Це мала бути книга, яка відображала б понад 1182 роки нашої історичної тяглості — від заснування Києва, з опиранням на свідчення Бертинських анналів, Повісті минулих літ, Руської правди, даними про Хрещення Руси. Нині вже маємо такий фоліант — «Українська Державність: Історико-правничі нариси». Його видали торік Інститут історії НАН України, Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» та юридичний журнал «Право України». Як бачимо, від народження ідеї до її втілення минуло чимало часу та знадобилася титанічна робота істориків, науковців, перекладачів і духовних лідерів. За словами С. Кубіва, над книгою працювали понад п’ять тисяч осіб. Саме Левку Лук’яненку і Михайлу Гориню належить ідея того, що майбутнє треба будувати на наших перемогах. І в цій книзі відображено 200 таких перемог. Для того, щоб зібрати свідчення, видавці залучали українців з усього світу — з Австралії, Канади, Аргентини... Довелося добре попітніти над тим, щоб отримати свідчення з Бертинських анналів, які датуються 839 роком. Адже необхідно було домовитися із Францією. До цього залучали наше посольство та громаду.
Макет книги обговорювали у 2018 році в Будинку уряду під егідою головного редактора «Голосу України» Анатолія Горлова.
С. Кубів пригадав, що на стінах приміщення, в якому зібралися, вже тоді були портрети Михайла Грушевського, Степана Бандери, Симона Петлюри та багатьох інших знакових історичних персоналій. Ця презентація Української державності і досі діє, каже він. Макет видання був підтриманий та аплікований, через історію власного життя, Левком Лук’яненком. На презентації цієї книги були присутні Президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, а відкривав її Петро Порошенко. Зрештою, Указ про відзначення на державному рівні Дня Української Державності торік підписав Президент Володимир Зеленський.
День державності для сучасних країн — це відповідь на запитання, як глибоко і повно нація усвідомлює своє коріння, походження і тяглість цінностей, політичної організації, переконаний С. Кубів. Водночас він є символом національної політичної зрілості громадян, самоусвідомленням історичних коренів крізь віки духовного, культурного і державницького зростання. «Відзначення першого Дня Української Державності показує силу і міць, а також вдячність нашим військовим, ЗСУ, українському народові і всім українцям світу, які підтримали нас, — підкреслив парламентарій. — Запровадження цього свята відповідає політичній волі українського народу».
«Коли ми говоримо про сьогодення, про 2022 рік та про повномасштабний напад рф, відповіддю на чергову ординську навало стало об’єднання української нації, — акцентував С. Кубів. — Героїчні ЗСУ вдало чинять опір окупантам і впевнено ведуть Україну до Перемоги. Мільйони громадян волонтерять і жертвують кошти. Їм теж глибока вдячність. 23 червня 2022 року Європейська рада ухвалила рішення про надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Визнано європейську перспективу України. Майбутнє України та її громадян лежить в Європейському Союзі. Прапор ЄС уже в серці кожного українця, і це найбільше бісить окупантів, які так ненавидять нашу націю».
Маємо визнати, що московія вкрала наші історію, церкву та національних героїв
Перша письмова згадка про росів чітко зафіксована у Бертинських анналах (838—839 роки). На цьому наголосив у своєму виступі Олександр Святоцький. Він каже, що на запит до Сент-Омера (Франція) ми отримали офіційну відповідь і належними чином зробили переклад. А знайти фахівця зі стародавньої латинської мови було не так і просто. Але тепер маємо беззаперечні свідчення: уперше про державу Рос згадано в записах «Бертинські аннали» 18 травня 839 року. Ця дата була невигідна московії, вони її спотворювали, каже науковець. «Але нині ми вважаємо, що це та дата, від якої можна вести відлік нашої державності», — наголошує він. Утім, навіть серед українських істориків знайшлися ті, хто не підтримував саме її для відзначення Дня Української Державності. А от дата 28 липня, як день Хрещення Русі і вшанування пам’яті Великого Князя Київського Володимира, не викликала заперечення ні в кого.
«Ми, українці, є єдиними спадкоємцями нашої історії і великої європейської держави, яка називається Русь-Україна, Руська земля, — каже О. Святоцький. — Ми є спадкоємцями і Галицько-Волинської держави, і Литовсько-Руської держави, Української Козацької держави Війська запорозького, Української Народної Республіки, і Української Радянської Соціалістичної Республіки». Понад 300 років нам не давали заглибитися в нашу історію, наголошує він. Науковець називає беззаперечним той факт, що в жовтні 1721 року московський цар Петро перший, не без допомоги українських колаборантів, привласнив історію Руської землі, назвавши свою державу не Московське царство, а Російська імперія. Відтоді й провадилася політика знищення української нації. Водночас російські імперці фактично позбавили свій народ ідентичності, бо нині там майже ніхто не говорить, що сучасні росіяни походять від фіно-угорської етнічної групи.
За словами О. Святоцького, до Дня Незалежності буде ініційовано петицію про офіційне визнання на державному рівні факту привласнення московією нашої історії, нашої церкви і наших національних героїв. «Чи буде триматися Україна? Буде до кінця! До кінця Росії», — переконаний він.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
