Такі колонки з ручними насосами, як альтернативу водогонам, варто облаштовувати і в містах.
Покажемо це на прикладі Луцька. Наш співрозмовник - двічі лауреат державних премій, заслужений архітектор України, а в минулому багаторічний директор Волинської філії Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпроміст" - Андрош Бідзіля (на знімку).
Фото автора.
- Андроше Яношовичу, ви, напевно, помітили, що під час оголошення повітряної тривоги більшість мешканців Луцька не реагують на сирени. Передусім через те, що номінально укриття є, а насправді сховатися під час небезпеки часто немає куди.
- Так, у Луцьку сховищ не вистачає. Тому що укриття в центрі міста продані під бари, кафе, магазини, різні приватні установи. Пройдемося проспектом Волі, головному в місті. Де там сховище? Є бар, магазин. А раніше там були укриття. І це не лише по Волі, а й по всіх інших вулицях і проспектах. У нас підвали, цокольні приміщення масово продавали приватним структурам, і там організовувалося якесь підприємство. А в будинку сто квартир, мінімум 300 мешканців. Куди їм подітися? Бігти до сусіднього будинку. Але можна й не встигнути! І не факт, що там - не схожа ситуація.
У будинках повинне бути сховище. За радянської влади не дозволялося зводити підвали, бо то було дорого. В проектах ми писали, що це укриття. Голова облплану, тепер уже покійний, Микола Бездушний їхав у Київ і доводив там, що потрібно зводити будинок з укриттям. Люди використовували їх як підвали, але в усіх проектах вони значилися як укриття. Тобто передбачалося подвійне використання. У разі загрози, як ми писали в проектах, віконні блоки закриваються мішками з піском, робляться інші застережні заходи. Вважаю, що це було правильно. Тоді між СРСР з США і НАТО тривала "холодна війна" а тепер ми вже насправді воюємо з нашими так званими братами.
- Андроше Яношовичу, я живу в Завокзальному мікрорайоні Луцька, в багатоквартирному будинку, в якому теж є підвали. Їх можна використовувати як укриття?
- Можна, якщо там є два виходи, як передбачалося проектом. Але тепер усе поміняно: перегородки поставлені, вікна замуровані і заґратовані. В проекті для посилення навіть армований пояс передбачався. Великою помилкою було зведення панельних будинків. Вони справді не придатні для захисту.
Грубки і криниці під час війни - теж обереги
-Нині, напередодні навчального року, в містах і селах переробляють шкільні підвали на сховища.
- Шкільні підвали треба пристосувати під сховища відповідно до норм. Звичайно, для укриття краще, коли перекриття в ньому монолітне, а не плити. Ми всюди малювали на проектах, що всі плити повинні з'єднуватися між собою зварюванням. Вони тоді ставали б цільними. На жаль, не всюди це виконували, люди стали безпечнішими. Проектом у відсіку обов'язково передбачався другий вихід. Інакше він не пройшов би експертизу. Одним з них може стати вікно, але воно має бути заввишки щонайменше 1,2 метра з облаштованим підходом до нього, зокрема сходинками. Щодо підвальних кафе, то часто там відсутня нормальна витяжка. Ці приміщення зазвичай непристосовані, щоб приймати відвідувачів.
- Андроше Яношовичу, а чи можна використати підвальні приміщення історичних будівель? Зокрема підземелля колишнього монастиря бернардинів, що в центрі Луцька?
- Звичайно, можна і треба. Там чудові підвали з міцними арочними склепіннями. Добре, що їх вчасно розчистили від землі, яка невідь звідкіля там взялася.
- Проектуючи житлові квартали, ви передбачали в них винятково централізоване водопостачання. В країні війна! Можливі різні ситуації. А резервне, яке може бути в нас? Знайшов карту-схему Генштабу Австро-Угорщини часів Першої світової війни містечка Сокаля, що на Львівщині, де виріс. На ній на всіх вулицях позначені так звані студні (ручні водяні колонки). І з будь-якої точки міста до студні було не більше 200 метрів.
- Ставився циркуль і проводилося коло. До всього має бути певна відстань: школи, дитячого садочка, магазину... Прикро, але Державні будівельні норми (ДБН) часто не виконуються. Хоча криниці в містах ними не передбачені. Артезіанські свердловини можуть стати альтернативним водопостачанням. На жаль, у Луцьку цим ніхто серйозно не займається. Для прикладу, в Києві діє понад півтори сотні бюветних комплексів.
- У разі порушення централізованого водопостачання в Луцьку можуть виникнути серйозні проблеми. Так само як і з центральним опаленням. Уже 24 лютого в місті через обстріли припинили подачу тепла в найбільші житлові мікрорайони.
- Саме тому вже зараз слід потурбуватися про облаштування в кожному мікрорайоні пунктів обігріву. Ними можуть стати котельні з твердопаливними котлами та автономними системами енерго- і водопостачання. Найкраще це зробити в школах. Місто - складний організм, і треба передбачити всі надзвичайні ситуації, які може принести війна.
* * *
У Луцьку знову лунає сигнал тривоги: надривно, розриваючи душу своїми крижаними звуками. Але ніхто нікуди не біжить. Де врятуватися від смертельної небезпеки? На жаль, більшість жителів обласного центру досі не можуть відповісти на це питання. Сховатися від біди їм нікуди. Тож не час гратися у війну, вона давно вже на дворі.
Підвальне приміщення однієї з волинських шкіл вже готове прийняти учнів.
Фото з відкритих джерел.
