Хата-пустка в Богушівці.

Аналізуючи одну з гірких сторінок нашої минувшини — так зване укрупнення сіл і тісно пов’язане з ним зникнення з мапи багатьох населених пунктів, відчуваю душевну порожнечу й біль за тих, хто змушений був залишати рідні місця, де прийшли в світ, зробили перші кроки на землі, де в серце на все життя увійшло тепло домашнього вогнища, сімейного затишку…

Противилися політиці укрупнення сіл одиниці, а більшість мовчки несла свій хрест. І в такий спосіб держава «списала» з мапи сотні так званих неперспективних сіл: до їх числа мимоволі офіційно чи неофіційно потрапила й Богушівка, що в колишньому Млинівському, а нині Дубенському районі Рівненщини. І, можливо, не завдяки якимось циркулярам, а через ігнорування соціальних  потреб її жителів.

Нині Богушівка Млинівської ТГ — село-пустка: з п’ятнадцяти хат, які на цей час стоять у селі, лише в двох  людський дух, а в решті тринадцяти — вже давно ніхто не мешкає, хоча до деяких осель господарі навідуються і навіть підтримують навколобудинковий лад, а ще — обробляють городи, доглядають за садами. Однак такі можна полічити на пальцях однієї руки.

Вдалося поспілкуватися з однією з останніх жительок Богушівки — Ларисою Володимирівною Теслюк, яка перебралася у батьківську хату й досі тут веде господарство. Ту хату батьки пані Лариси придбали в 1971 році — відтоді й вона пам’ятає село. За її словами, тоді тут налічувалася сотня хат, були магазин, школа, клуб, до якого з’їжджалася молодь із довколишніх Новин, Довгошиїв, Пісникова — чомусь так було заведено, і саме Богушівка та її люди примагнічували  сусідів. Батько Лариси Володимирівни завідував магазином. На жаль, нині залишилися тільки місця, де колись стояли  ці споруди соціального і торговельного призначення.

Лариса Назарівна показує, де раніше були розташовані будинки односельців. Показала кладовище, назвала його «чеським», бо колись тут мешкали представники чеської національності.

…Найбільше цікавило, чи залишилися якісь духовні та інші зв’язки вихідців із Богушівки з рідними теренами. Так, вони збереглися. Зокрема, про це свідчить упорядковане чеське кладовище, оброблені городи в декількох місцях, а ще відносно добротна щебенева дорога вулицями села, електроопори.

До речі, з допомогою телебачення вдається підтримувати зв’язок зі світом мешканцям Богушівки. Не знаю, скільки тепер тут офіційно числиться мешканців, хоча фактично проживають лише двоє: Лариса Теслюк і ще представник сильної статі на ім’я Микола.  На випадок негоди, особливо взимку, він запасається куривом та іншими необхідними речами й може кілька тижнів прожити в такому автономному режимі.

Звісно, звинувачувати нині когось у фактичному зникненні села немає сенсу. Тих, хто колись доклав рук та енергії до цієї руйнації, вже немає на світі, а якщо хтось і дожив до сьогодення, то може сказати, що виконував наказ компартії чи вищих органів влади.

Млинів.

Фото автора.