Донецький національний технічний університет — один із найбільших та найстаріших вишів області — опинився в центрі скандалу. З 18 листопада навчальний заклад переходить на експеримент і масово впроваджує дистанційні технології навчання. Понад місяць студенти спілкуватимуться з викладачами не в аудиторіях, а через Інтернет: отримуватимуть завдання і звітуватимуть про їх виконання. У гуртожитках обіцяють обладнати кімнати для занять, куди приходитимуть на консультації викладачі. Крім того, можна буде поставити запитання по Скайпу чи за допомогою електродної пошти.

За бюджетників платять контрактники

Інформацію про «дистанційний експеримент» місцева преса пов’язує з минулорічними проблемами вишу, коли через борги за опалення ДонНТУ опинився на межі припинення навчального процесу. Ситуацію підігріли заяви керівництва міста та області, в яких ішлося про мільйонну заборгованість університету. «Ми довго кредитували цей навчальний заклад теплоносіями в опалювальному сезоні 2012—2013 р. Заборгованість за теплоносії серед вишів Донецька становить понад 10 мільйонів гривень. Більшість із них — борги ДонНТУ», — повідомив журналістам міський голова Олександр Лук’янченко.

— У технічного університету немає боргів за комунальні послуги! — категорично заявляє ректор Олександр Мінаєв. — Торік через відмову Міністерства освіти і науки профінансувати комунальні послуги за студентів-бюджетників  у нас виникли серйозні проблеми. Неодноразові звернення до міністерства і навіть Президента України результатів, на жаль, не дали. Довелося здійснювати оплату зі спецфонду. Ми уклали з комунальними службами спеціальний договір і завершили його оплату 30 липня цього року.

Технічні виші Донеччини потерпають від нестачі фінансів: на їх спеціальності за контрактом іде набагато менше молодих людей, ніж на економічні чи юридичні.

І якщо інші університети можуть перекрити борги «позабюджетними» надходженнями, то ДонНТУ цього не вистачає: на балансі навчального закладу перебуває 58 споруд — навчальні корпуси, гуртожитки, плавальний басейн тощо. Новий опалювальний сезон у виші розпочали за графіком, але знову без грошей. Ректор висловив упевненість, що міністерство спрямує кошти на оплату комунальних послуг за студентів-бюджетників до кінця року. Та от чи поділяє таку впевненість саме керівництво відомства?

До суворого он-лайну готові не всі

Водночас у виші заперечують бажання заощадити на теплі, тимчасово перевівши студентів на дистанційну форму навчання. Представники університету називають таку форму сучасною і прогресивною.

— Середньостатистичний викладач вишу в Україні працює в кілька разів більше, ніж на Заході, а отримує в кілька разів менше. Один із рецептів, який допоможе цю проблему розв’язати, — дистанційна освіта. Якщо правильно використовувати ці методи і технології, ми можемо різко та ефективно підвищити віддачу кожного викладача та ефективність освіти загалом. Дозріли ми для цього чи ні? Ні, на жаль. Інерція надто велика, і не всі викладачі і студенти навіть такого прогресивного факультету як наш розуміють зміст і значення всіх цих процесів. І щоб їх прискорити, нам потрібен експеримент. Необхіден «струс», тому що майбутнє настає і дуже багато чого змінює в нашому житті, — переконаний декан факультету комп’ютерних наук і технологій, професор Олександр Анопрієнко.

В університеті посилаються на досвід провідних навчальних закладів світу, де онлайн-курси давно впроваджено. Крім того, нагадує Олександр Мінаєв, вимога часу — навчання протягом усього життя, і дистанційна форма дає змогу оволодіти новими знаннями і вміннями. Зараз студентам вичитують курс лекцій, а самостійну роботу перенесуть на час «експерименту». «Ми прагнемо зробити так, щоб сучасна форма навчання он-лайн дала змогу у найважчий період зими активно працювати студенту з викладачем за вільною формою. Викладачі приходитимуть на роботу, незважаючи на суворі умови зими, а студент матиме варіант онлайн-навчання. Ми не змушуватимемо його сидіти в холодній аудиторії», — каже керівник університету.

Чи займатимуться онлайн-навчанням студенти, які і на лекції не дуже рвуться? Невже в університеті розраховують на самодисципліну молодих людей? А як бути з практичними роботами в лабораторіях, які можна виконувати лише «вживу»? Запитань після нововведення — безліч. Та Олександр Мінаєв переконаний, що іншого шляху немає:

— Студент повинен бути активним, готуватися до життя в капіталістичних умовах. Англійський студент навіть за температури в мінус 40 градусів не може й подумати не прийти на заняття. А ми провели перевірку: у нас до 12 години цілі потоки приходять до університету. Для них університет — як клуб спілкування. Не готовий наш український студент до умов капіталізму. Але працедавці вже готові.

Як і в кожному університеті, у ДонНТУ пишаються своїми випускниками. Але не кожен може похвалитися випускником — Президентом України чи Головою Ради національної безпеки і оборони. На жаль, відомі на всю країну власники дипломів інженерів поки що ніяк не вплинули на розв’язання проблеми.

 

Оплата комунальних послуг технічному університету обходиться в 12 мільйонів гривень на рік. Держава в особі Міністерства освіти і науки другий рік поспіль воліє не помічати проблем ключового для регіону вишу. Місцева влада не може підтримувати грошима державний навчальний заклад. Схоже на те, що комусь дуже вигідно підтримувати і роздмухувати конфлікт. Чи не тому, що на балансі університету перебувають десятки будівель у центрі Донецька? Можливо, незабаром вишу запропонують «потіснитися» і віддати привабливі споруди — через брак грошей на їх обслуговування?

Донецька область.

До речі

Що думають про дистанційні технології навчання самі студенти ДонНТУ?

Дарина Калугіна, студентка 4 курсу:

— Я — на контракті, і в мене нововведення викликає обурення. Навіщо заплатили цьогоріч за навчання? І так ніхто вчитися не хоче, а вдома — тим паче не буде. Потім ще все це складати, всі екзамени... Буде складно, але гроші нам за будь-яких умов не повертатимуть. Усі обурені. А ті, хто не навчався, звичайно, радіють. Хто на бюджеті — їм подітися нікуди: як сказали, так і буде, їм же стипендію платять.

Анастасія Лакіза, студентка 4 курсу:

— Особисто моя думка з цього приводу — негативна! Вважаю, що неможливо зробити з нас фахівців без практики, щоб ми лише сиділи вдома за комп’ютером. Уся інформація краще сприймається і засвоюється, коли тобі розкажуть і покажуть на прикладах, наочно. Звичайно, є такі предмети, які не вимагають особливого практикуму, там просто триває начитка лекцій — і все. А є такі, що ходиш щодня до викладача за консультацією! Ми деякі креслення по десять разів перероблюємо, а наскільки швидко тепер просуватиметься здача наших робіт — боюся навіть уявити. Для мене дистанційне навчання — та сама заочна форма. Якби я хотіла, то не навчалася б на стаціонарі! Найбільше обурює те, що це «нововведення» — лише прикриття, щоб значно скоротити витрати на комунальні послуги. Так думають багато інших студентів. Хоча є й такі, хто лише радий просидіти зайвий місяць удома. Вони хоч так не вчаться, хоч так не будуть. А хто постійно бореться за право отримувати стипендію, набрати гарний бал для магістратури, закінчити виш із відзнакою — тим, звичайно, така форма навчання не до душі.

Олена Будакова, студентка 1 курсу:

— Я у принципі гарно ставлюся до експерименту, тому що живу не близько, щодня на дорогу витрачаю хвилин по сорок в один бік. З настанням холодів діставатися дедалі проблематичніше, та ще й у корпусах дуже холодно. Але є ті, хто проти. Особливо перші курси, бо всі бояться першої сесії і думають, що нічого не зрозуміють і не складуть. Привілеїв у нас жодних не з’явиться — навпаки, кажуть, будуть аж до шостої пари зайняття і вчитимемося по суботах, щоб наперед пройти матеріал, а  потім місяць сидіти вдома і нічого не робити. Усе одно, якщо комусь знадобиться, то викладачі будуть на кафедрі.

 

Записала Марина СОКОЛЕНКО.

Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.