Він евакуював їх з-під обстрілів у безпечне місце, а після цього доставляє нашим бійцям на передову волонтерську допомогу.
Як розповіли в Національній поліції області, Володимир Гужва з перших днів війни об'єднав свою територіальну громаду навколо єдиної мети - перемоги над ворогом. Каже, що на такий вчинок його мотивував український народ.
Володимир працює в поліції вже п'ять років, із них три роки на посаді поліцейського офіцера громади. Каже, що обрав для себе службу, бо вона передбачає постійне спілкування з людьми, допомогу їм. За час роботи познайомився з кожним мешканцем громади і якщо помічав, що людина опинилася у скрутній ситуації, завжди намагався залучити якісь ресурси для розв'язання проблеми.
Коли 24 лютого весь особовий склад поліції області підняли за тривогою, стояло завдання: заспокоїти людей, адже всі перебували у стані сильного стресу, тривоги та розгубленості.
"Я і мої колеги тиждень жили на роботі, не випускаючи з рук зброю. Скоро всі, дякуючи Збройним Силам України, переконалися, що непереможність російської армії сильно перебільшена, що ніякого бліцкригу не буде. Наш народ об'єднався та показав, як сильно прагне побороти ворога. Всі люди допомагали одне одному і ми як поліцейські офіцери громади не могли залишатися осторонь", - згадує Гужва.
У цей час до правоохоронців звернулися представники громадської організації з проханням допомогти евакуювати мешканців Харкова, який постійно перебував під ракетними та артилерійськими ударами і люди жили у постійній небезпеці. На допомогу вирушили вже наступного дня.
Пункт збору оголосили у передмісті Харкова. Але багато людей не змогли туди дістатися, бо не працював громадський транспорт, а обстріли були дуже інтенсивними. І тоді поліцейські почали їздити по місту та збирати людей. Серед них було багато жінок з дітьми, які виходили з підвалів та бомбосховищ. Усіх заспокоювали, пояснювали, що потрібно робити. А після цього супроводжували евакуаційні автобуси з людьми до безпечного місця на території Дніпропетровщини.
"Приблизно півтора місяця ми займалися евакуацією людей з Харкова, майже щодня вивозили з-під обстрілів понад сто осіб. Загалом за приблизними підрахунками нам вдалося евакуювати приблизно 3,5 тисячі жителів Харкова та області. Коли всі охочі евакуювалися з цього регіону, ми вирушили у Донецькому напрямку. З міст Краматорськ, Бахмут, Слов'янськ вивезли ще майже сімсот мирних мешканців. Звичайно, що врятувати таку кількість людей було б неможливо тільки нашими зусиллями. Велика подяка нашим волонтерам, які знаходили транспорт, заправляли, ремонтували його. Також допомогли власники баз відпочинку, які надавали прихисток переселенцям, годували їх. Багато місцевих долучилися до приготування їжі, збирали одяг, побутові речі, щоб забезпечити людей необхідним на новому місці. У таких поїздках у нас минув березень та квітень", - розповідає Володимир.
Після цього поліцейські громади взяли на себе організацію логістики та швидко і без посередників передавали все необхідне тим, хто несе службу на передовій.
"Почали доставляти бійцям військову амуніцію, ліки, засоби гігієни, домашні обіди, радувати їх дитячими малюнками, солодощами. Познайомилися з волонтерами з різних регіонів України, які одразу відгукнулися на нашу пропозицію. Завдяки луцьким волонтерам практично повністю закрили потребу у медикаментах для наших військовослужбовців. Люди нашої громади почали готувати консервовані каші з м'ясом. Іноді від самих бійців надходили запити, що їм чогось не вистачає - саперних лопаток, біноклів, приладів нічного бачення, інших речей, які на фронті через обстріли швидко виходять з ладу. Не можу навіть порахувати, скільки виїздів ми зробили до Донецької та Луганської областей, на лінію фронту. Самі військові часто нас відмовляли, попереджали про інтенсивні обстріли, наступ ворога. Але ми збиралися та їхали, бо знали, що там, на передовій, чекають на наш вантаж. 25 червня вкотре виїхали у напрямку Лисичанська з великим та досить цінним вантажем - медикаментами, перев'язочними матеріалами, іншими необхідними для солдатів речами. Приблизно знали позиції ЗСУ, але потрапили в зону, де був абсолютно заглушений мобільний зв'язок і не могли повідомити, де перебуваємо. Побачили ворожий безпілотник і поряд метрів за двадцять від нас почали прилітати касетні снаряди. Все минулося благополучно, але розумію, що ми приїхали, привезли допомогу та поїхали, а військовослужбовці у таких умовах несуть службу вже п'ятий місяць. Після такого хочеться робити для наших воїнів усе, що можеш, щоб допомогти та зберегти їхні життя, знищити ворога. Військові докладають титанічні зусилля для нашої перемоги, а ми зробимо все можливе, щоб бути для них сильним тилом", - каже офіцер.
Сил додає міцна підтримка всієї родини, а особливо дружина - також поліцейська. Вже стало звичаєм: коли ввечері він спілкується з волонтерами та військовими, його дружина з однорічною донькою печуть печиво для бійців.
"Кожного дня мене надихають та мотивують на службу наші люди, наші воїни, які є для мене прикладом. Війну виграє не армія, війну виграє нація, тож перемога буде за нами", - впевнений Володимир Гужва.
Дніпропетровська область.
Фото Нацполіції Дніпропетровської області.
