Мабуть, усе починається з непереборного бажання молоді будь-що отримати іноземний диплом. Це нині вважається престижним і стає заповітною мрією українців, починаючи із шкільної лави. «Поїхати навчатися за кордон — це можливість познайомитися з багатьма новими людьми, пізнати їхню культуру, — зізнається «Фішці» старшокласник із Києва Андрій Пономаренко. — Крім того, це можливість досконало вивчити іноземну мову. І тоді перед тобою відкриється безліч перспектив, адже європейські й американські дипломи приймають будь-де, а вітчизняні — ні. Щоб хто не казав, а у Європі є попит на молодих і талановитих, а заробітки — набагато вищі за українські. А на Батьківщині ще й спробуйте з дипломом молодого спеціаліста працевлаштуватися...»
Сплячий патріотизм чи здоровий прагматизм?
Дар’я Боброва, навчається у Франції, м. Ліон:
«Я навчаюся на факультеті права та політичних наук. Обрала цю спеціальність та поїхала навчатися за кордон для того, щоб дізнатися, як правильно будувати міцну і перспективну державу.
Після навчання хочу повернутися в рідну країну і спробувати потрапити в політику, щоб допомогти змінити мою Батьківщину. Адже знаю, що їй необхідні зміни. Звісно, я не збираюся робити це шляхом революції, яка б спровокувала нові жертви, нову «перебудову», а згодом — появу нової мафії, корупції. Навпаки, все потрібно робити мирними шляхами. Люди мають знати, що і у нас найважливішими можуть бути права людини, безпека громадянина, рівність.
Я — патріотка і вважаю, що у кожної людини має бути почуття обов’язку перед своєю Батьківщиною».
Коля Максимов, навчається у Польщі, м. Варшава:
«Я люблю Україну, особливо полюбив її, коли захопився історією. Можливо, у вас виникне запитання, чому я тоді поїхав навчатися за кордон? Тому що ні для кого не секрет, що в інших країнах дають кращу освіту, ніж у нас.
У майбутньому я хочу переїхати жити до своєї сестри, у Чикаго. Мені набагато легше буде влаштуватися, якщо матиму європейський диплом.
Чи були у мене думки все ж таки повернутися на Батьківщину? Так, були. Але я це зроблю тільки тоді, коли в Україні будуть рівні умови для всіх. А поки що завжди буде правим той, у кого кишені і гаманець набиті купою грошей і у кого є влада».
Мірас Катєнов, навчається в Америці:
«У моєму випадку ймовірність, що я повернуся до України одразу після навчання, дуже низька. У Штатах я навчаюся на інженера, а, як відомо, в Україні ця професія недооцінюється, у той час як в Америці вона вважається престижною. Якщо я зможу знайти гарну роботу, це стане чудовим стартом для моєї кар’єри.
Але я знаю багатьох українців, які навчаються в Англії і збираються повертатися до України, тому що вірять, що не все ще втрачено».
«Дорослі» думки про краще майбутнє
Іван Забіяка, кандидат історичних наук, КНУ ім. Шевченка:
«У цілому ставлення до цього явища у мене позитивне. Є дуже багато чинників, які спонукають молодь їхати за кордон одержувати два чи більше дипломів. Ці фактори — і об’єктивні, і суб’єктивні. Не хочу говорити про них детальніше, бо вони інколи понижують градус позитиву.
Але зазначу, що період студентства — чи не найкращий, чи не найпродуктивніший час для вибору й частково реалізації власних орієнтирів. А щоб визначитися, треба шукати, реалізовувати свої мрії, враховуючи нинішній стан країни, суспільства... І не завжди реалізуватися можна тут, тоді варто спробувати за кордоном...
Звісно, дуже хочеться, щоб молодь зі світовим рівнем знань була затребувана і гідно оцінена саме на Батьківщині. Проте, на жаль, поки що про це в Україні можна лише мріяти...»
Думки батьків дітей, які навчаються не в Україні, розійшлися. Шість із десяти нами опитаних відповіли, що були б раді, якби їхні діти залишилися у тих країнах, де нині навчаються. Тому що, на їх думку, Україні нічого доброго не світить. Себто, мине ще багато років, доки тут щось зміниться на краще. А батьки, звісно, хочуть, щоб у їх дітей було стабільне, справедливе і забезпечене життя. І марно, принаймні у найближчі роки, сподіватися, що це можливо в Україні.
Фото надані учасниками опитування.
P.S. Так, вітчизняним галузям виробництва не вистачає кваліфікованих інженерів, хіміків, біологів, фізиків, у нас бракує лікарів, учителів. Бо вони, здобувши освіту на Батьківщині, прагнуть виїхати за кордон, щоб там працювати і жити. Адже виходить, що тут вони нікому не потрібні.
І щоб змінити цю тенденцію, треба щось змінити в державі, а не в головах тих, хто прагне вирватися з України...
