Свято-Троїцький монастир у Сатанові, що на Хмельниччині, - один із найдавніших духовних центрів православ'я. Тут ченці та священики у своїх келіях, старовинних церквах та чернечих печерах віками промовляли молитви до Всевишнього, просили його заступництва для кожного і для світу.
Хоча точна дата заснування монастирської Свято-Троїцької церкви залишається невідомою, проте під час її реставрації було знайдено напис, який засвідчував, що храм уже був у 1600 році. Та припускають, що його звели на місці дерев'яної церкви, яка існувала ще у ХІV столітті. А перші монахи та підземна церква, що й дотепер діє, з'явилися ще у ІХ столітті.
Понад десять віків тут молились, переховувались від ворожих армій, під час війни просили в Бога про мир, а в мирний час дякували за все, що мають. Ворог і час руйнували одні храми, на їх місці зводились нові, але церковне життя не припинялось. Не вдалось знищити його навіть після того, як радянська влада зачинила монастир. Згодом він все одно відродився. І святині його залишились. Щоправда, не всі. Так, цілюще джерело висохло, коли з монастиря вигнали послушників. А от камінь випробувань є донині.
Перед постригом послушник мав цілу ніч простояти на ньому на колінах в молитві. Для нього це було випробування віри. А для людей - наочним втілення милості Божої. Кажуть, якщо і тепер стати на камінь, то зникнуть хвороби ніг. Щоправда, це потрібно робити з вірою і молитвою. А хто не має віри, той навіть не стане на камінь.
У монастирі є й інші дива. Приміром, камені, що плачуть. У печери просочується волога, і там на стінах збирається цілюща вода...
А ще одне диво з'явилось у монастирі не так давно - це зображення "Страшного суду", яке не побачиш більше ніде. Цю фреску на стіні в Троїцькій церкві намалювали на початку 1990-х років. Зробили це тому, що початкова фреска була втрачена через те, що довгий час монастир стояв пусткою.
Тож з'явилась нова. Її сюжет класичний - зображення раю та пекла. Між ними - ангел, одягнений у жовто-блакитні шати.
Праворуч стоять праведники. Там є різний люд - і ченці, і прості люди, і козак, який віддав життя за Україну...
А з другого боку ангел гортає чорний список, у якому записані діла грішників. І список там величенький, і всякої нечесті повно. Тих, хто заслужив пекельного покарання, впізнати легко, бо, окрім Іуди, котрого не довелось бачити, решта - "герої" нашого часу. Є там ідеологи і вершителі революцій - Маркс, Енгельс, Ленін. Є їхні соратники, котрі вершили справу революції - Свердлов, Дзержинський, Троцький, Сталін із Берією, Крупська та Каганович. Не оминув пекельної кари Гітлер. І Хрущова з капцем у руці згадали. Червона вогняна зірка огортає тих, хто випалив клеймо комунізму і радянщини на всій Україні.
Є там і царі-князі, котрі не дбали про свій люд, свої землі та свої країни, а приносили тільки лихо. Є ті, хто просто забагато грішив, і хто ніяк не міг "наїстися" своїм багатством...
Не люди оцінюють їхні діла: архангел сповіщає про те, що настав час суду, і Господь слухає перелік страшних діл. Слухає і судить.
Цікавою є така деталь: якщо поглянути на зображення раю, то там не так і багато вільного місця. І це означає, що потрапити туди вдасться справді достойним і обраним. А от пекло може поповнитись ще не одним персонажем. Думається, в нас час їх довго шукати не потрібно. Імена "достойників", як і побажання швидше опинитись не так на іконописному зображенні, як в реальному пеклі, сьогодні на устах мільйонів українців.
Ми не судимо. Ми просто віримо. І в те, що прийде мир. І в те, що вбивці та злочинці, які розв'язали криваву війну, будуть покарані.
Фото з архіву автора.
