Учені об’єднуються на базі гуманістичних цінностей

20 років тому Національна академія наук України (НАНУ) виступила ініціатором заснування Міжнародної асоціації академій наук (МААН), яка нині об’єднує національні академії наук переважної більшості пострадянських країн і низку провідних наукових центрів, університетів та державних фондів.

Як відомо, НАНУ докладає чималих зусиль для всебічного розвитку міжнародних зв’язків та якнайскорішої інтеграції у світове наукове співтовариство. Її установи беруть активну участь у спільній дослідницькій діяльності з відповідними організаціями зарубіжжя на договірних засадах, а також за грантами багатьох міжнародних наукових фондів і програм.

Зміцнюються творчі контакти за укладеними угодами з академіями наук та науковими центрами понад 50 держав Європи, Азії, Америки. Серед них, окрім академій наук, відомі наукові об’єднання — такі як Німецьке дослідне товариство (DFG), Національний центр наукових досліджень (CNRS, Франція), Національне бюро досліджень Італії (CNR), Національна рада з науково-технічних досліджень Туреччини (ТUВІТАК), а також численні зарубіжні університети. Суттєвий внесок НАНУ зробила у багатостороннє співробітництво держав Чорноморського регіону.

Академія та її установи представляють Україну в Міжнародній раді з питань науки (ІCSU), а також у понад 30 інших авторитетних фахових організаціях, таких як ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ВООЗ, ІІАSА, CERN (Великий адронний колайдер), «Об’єднаний інститут ядерних досліджень» у Дубні» тощо.

Вражає і зовнішньоекономічна діяльність НАНУ. Зокрема, на замовлення багатьох іноземних фірм успішно виконуються різноманітні цільові розробки, здійснюється продаж власної наукоємної продукції та ліцензій. Причому особливо ефективної тактики в цьому напрямі дотримуються нині інститути: електрозварювання, проблем матеріалознавства, надтвердих матеріалів, фізики напівпровідників, монокристалів, сцинтиляційних матеріалів, технічної теплофізики, газу, органічної хімії, мікробіології та вірусології. Серед їхніх партнерів — відомі наукові установи і промислові заклади Росії, США, Японії, Великобританії, Франції, Нідерландів, Китаю, Туреччини, Ірану.

І все-таки наважусь стверджувати, що найбільш інтенсивного забарвлення набула ця взаємовигідна творча співпраця з відносно молодими державами, які об’єднувались колись під спільними ідейними гаслами. Приміром, із в’єтнамськими колегами. Під час нещодавнього засідання відповідної Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва я звернувся до президента В’єтнамської академії наук і технологій професора Тяу Ван Міня із проханням детальніше зупинитися на досягненнях і перспективах на найближчі роки.

— Першу академічну угоду між двома нашими братніми державами було укладено (і скріплено, відповідно, президентськими підписами Б. Є. Патона та Нгуєн Ван Х’єу) майже одразу після здобуття Україною незалежності. До речі, від 2004 року вельми успішно діє і спеціально створений для цього В’єтнамсько-український науковий центр трансферу технологій, який вирішено було обладнати на базі столичного Інституту фізики та електроніки. Саме тоді, тобто 8 років тому, під час офіційного візиту віце-президента ВАНіТ Нгуєн Хо Шона до Києва було окреслено приблизний спектр спільних наших досліджень у деяких природничих галузях.

— Так, Борис Євгенович із величезною неприхованою зацікавленістю і, звісно, з метою встановити спільні міждержавні взаємовідносини відвідав нашу країну у грудні 2000-го. Причому в ході цього візиту відбулась його історична зустріч з Президентом Соціалістичної Республіки В’єтнам Чан Дик Лионгом (обговорювалися здебільшого питання освіти, сучасних методів електрозварювання та деяких оборонних технологій). Саме тоді й досягли домовленості стосовно регулярного щорічного проведення низки спеціалізованих виставок під загальною назвою «Наука та технології України». А якщо вдатися до переліку конкретних академічних суб’єктів і установ, сповна задіяних у цій продуктивній співпраці, то тут наші Інститут геофізики, Інститут географії, Інститут механіки, Інститут хімії природних сполук, Інститут океанографії, а також Національний Ханойський університет.

— Тут мені б хотілося цілком заслужено висловити шану і щиру подяку передусім таким досвідченим знаним науковцям, як математики Ю. О. Митропольський, 

А. М. Самойленко та О. С. Лимарченко (які, на ділі посприявши підготовці молодих кадрів, створили тим самим надійне творче підґрунтя для становлення в нас власної розвинутої школи аналітичної і нелінійної механіки); вірусолог В. А. Кордюм (Інститут молекулярної біології та генетики); його безпосередній колега А. Л. Бойко (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка); зоологи О. М. Пекло (по суті, власними силами організував на півдні В’єтнаму перший фазанарій), М. М. Щербак (здійснював відлов отруйних змій для одержання цінних ліків), Ю. Є. Рабцевич (зібрав колекцію рідкісних риб та комах), О. Г. Радченко (видав довідник «Мурашки В’єтнаму»); директор Інституту географії Л. Г. Руденко та його заступниця з наукової роботи В. П. Палієнко (які досить плідно опрацювали свого часу наріжні екологічні аспекти водосховища Хоа-Бінь, а зараз шляхом порівняльного аналізу басейнів Хионга та Південного Бугу розробляють вектори сталого розвитку основних промислових регіонів обох наших братніх держав).

— Левова частка з них стосується впровадження новітніх металургійних та електрозварювальних технологій у сфері автомобільного, залізничного й водного транспорту, будівництва, гідротеплоенергетики, а також охорони здоров’я (маються на увазі воістину революційні методики миттєвої обробки свіжих ран, винайдені столичними новаторами-«патонівцями»). За цю ділянку ділових відносин безпосередньо відповідає віце-президент нашої Академії наук професор Інституту механіки Дуонг Нгок Хай, для якого, на щастя, тут немає особливих мовних чи міжнаціональних перепон, оскільки саме українська земля подарувала йому жадану путівку в світ науки. Заслуговують на увагу проекти з видобутку та переробки титановмісних руд, з виробництва біопалива з органічних відходів, очищення води за допомогою нано-фільтрів, екстрагування з нашої рослинної сировини ефективних лікарських препаратів, впровадження надсучасних екотехнологій з виробництва вапна...

— Охорона довкілля майже скрізь тепер — чи не найбільш актуальна царина людської життєдіяльності. Однак водночас у кожної з країн — не секрет — зазвичай є якісь свої особливі погляди і конкретні зацікавленості в цьому напрямі. Якщо, скажімо, економіка нашого партнера Азербайджану, Академія наук якого входить до МААН, повністю базується на видобутку та переробці нафти, то звідси вже цілком зрозуміло, з чим саме можуть бути у даному разі пов’язані основні побутові турботи тамтешніх громадян. Свій конкретний «головний біль» має і сусідня з нами Камбоджа, територією якої розкидано загалом понад сім мільйонів(!) протипіхотних мін, потенційно здатних наробити неабиякого клопоту буквально чи не кожної секунди.

Натомість ситуація, що спостерігається зараз у Соціалістичній Республіці В’єтнам, має вже, далебі, доволі таки істотні відмінності від обох вищенаведених випадків. Так, безсумнівно, восьмирічні американські бомбардування (та ще й до того ж часто-густо з хімічною чи бактеріологічною начинкою) надзвичайно згубно відбилися не тільки на первозданному природному розмаїтті місцевої флори та фауни, але й істотно підкосили генофонд самих господарів цього воістину благодатного куточка Землі. Зокрема, й досі середня тривалість життя в’єтнамців на декілька років нижча, ніж у більшості їхніх безпосередніх сусідів по Південно-Східному регіону. Однак, попри це, в країні з року в рік спостерігається стале регулярне пожвавлення притоку іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток рекреаційно-оздоровчої сфери. Лагідні піщані пляжі Тонкінської затоки здавна магічно притягували до себе багатьох заможних мисливців за екзотикою. Чого варта, приміром, одна лишень знаменита бухта Ха-Лонг із трьома тисячами крихітних вічнозелених острівців. А тепер до цих традиційних об’єктів туристичного паломництва додалася і унікальна за своєю незайманою природною красою низка гірських курортів.

Водночас у ваших українських науковців в цьому плані накопичено вже певний позитивний досвід: адже саме за консультативної участі професора КНУ Геннадія Бердишева кілька подібних поселень було, зокрема, створено в пониззі Дунаю (Рені, Овідіополь, Джурджулешти). Тож під час нещодавньої з ним зустрічі з метою передачі наявних у цій галузі практичних навичок нами було висловлено відверте побажання поширити весь цей корисний досвід також і на вітчизняні терени.