Як розповіла радниця міського голови Михайлина Скорик-Шкарівська, це 14 чоловіків та одна жінка. Вісім чоловіків були знайдені у селі Мироцькому, їх усіх катували, а після знущань розстріляли. На тілах, що досліджували у Бучанському морзі, є сліди тортур, зафіксовані порання в голову і грудну клітку. У декого зв’язані руки і прострелені коліна.
Михайлина Скорик-Шкарівська розповідає: «Спалена в машині жінка на Яблунській вулиці, є скелет чоловіка, який загинув у машині. З однієї могили ексгумували тіла трьох осіб, одного чоловіка впізнали, він з Бучі. З іншої могили, де семеро ексгумованих, також впізнали одного чоловіка з Бучі. Ми підозрюємо, що це тіла наших людей, яких захопили в Бучі, але закатували в Мироцькому. Відповідно, ми мусимо їх поховати».
Чорні пластикові мішки, оббиті синьою та фіолетовою тканиною труни, хрести з номерною табличкою... Хто ці люди? Як вони жили, про що мріяли, що відчували в останні миті свого життя, яке без жалю забрали садисти-рашисти?
У Бучанській міській раді наголошують, що якщо знайдуться їхні рідні і за процедурою ДНК встановлять спорідненість, з дозволу слідства можна буде замінити табличку на хресті чи перепоховати невинних жертв російської армії.
У Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, які в перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну захопили окупанти, було вбито сотні і сотні осіб. У ті страшні дні тіла мирних мешканців лежали просто на вулицях — снайпери розстрілювали їх із танків, із бронетранспортерів, попри білі пов’язки, які російські військові змушували людей носити. Окупанти забороняли забирати з вулиць тіла, мабуть, щоб настрахати і зламати мирне населення.
У Бучі в одній з будівель нелюди створили катівню, у якій допитували містян, знущалися над захопленими людьми і там же вбивали — у камері тортур залишилися сліди від куль. Багато людей загинуло у своїх будинках і квартирах від мінно-вибухових травм. Після визволення міста лише в одній братській могилі було поховано 116 осіб, а загалом від рук рашистів у Бучі загинула 461 особа.
Фото Суспільне.
