Зараз газопровід «Північний потік – 1», який транспортує газ з росії до Німеччини та поставки яким російська сторона скоротила до 40% потужності, знову проходитиме планове технічне обслуговування. Така політика «Газпрому» викликає занепокоєння європейців щодо поставок газу та руйнує плани щодо наповнення підземних газосховищ.
Протягом останніх років спостерігається необгрунтована тенденція до скорочення транзиту російського природного газу українською ГТС: в 2018 транзит складав 92,4 млрд кубометрів, в 2019 – 89,6 млрд кубометрів, у 2020 році – 55,8 млрд кубометрів, протягом 2021 року – 42 млрд кубометрів.
Також росія зупинила для декількох європейських країн постачання газу через недотримання ними нового механізму оплати.
ЯКІ ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ ДО ЄВРОПИ?
До вторгнення росії в Україну, частка російського газу у структурі споживання ЄС становила 40%. В основному росія постачала газ трубопроводом. Минулого року поставки газу становили близько 155 млрд кубометрів.
Через український транзитний коридор газ здебільшого надходить до Австрії, Італії, Словаччини та інших країн Східної Європи.
Альтернативні маршрути до Європи, які не проходять через Україну, включають трубопровід «Ямал-Європа», який проходить через Білорусь і Польщу до Німеччини, і «Північний потік – 1», який проходить Балтійським морем до Німеччини.
Газопровід «Ямал-Європа» має потужність 33 млрд кубометрів, що становить близько шостої частини російського експорту газу до Європи.
Газопроводом «Північний потік – 1» надходить газ до Австрії, Німеччини, Італії, Словаччини та Чехії.
ДЕ ЄВРОПІ БРАТИ ГАЗ, ЯКЩО РОСІЯ ПЕРЕКРИЄ ТРУБУ?
Деякі країни Європейського Союзу мають альтернативні варіанти постачання газу, і в цілому європейська газова мережа побудована так, щоб можна було диверсифікувати поставки газу.
До прикладу:
Німеччина, найбільший споживач російського газу в Європі, може імпортувати газ з Великобританії, Данії, Норвегії та Нідерландів по трубопроводах.
Норвегія, другий за величиною європейський експортер після росії, нарощує виробництво, щоб допомогти Європейському Союзу позбутися залежності від російського викопного палива до 2027 року.
Південна Європа може отримувати азербайджанський газ через Трансадріатичний газопровід (TAP) до Італії та Трансанатолійський газопровід (TANAP) через Туреччину.
Також до Європейського Союзу налагодили поставки Сполучені Штати. Нещодавно США заявили, що цього року можуть поставити до ЄС 15 млрд кубометрів скрапленого природного газу (СПГ).
Європейські СПГ-термінали наразі шукають способи розширення імпорту та зберігання газу. Німеччина входить до числа країн, які хочуть будувати нові LNG-термінали. Два планують побудувати всього за два роки.
У жовтні планується відкриття трубопроводу, який транспортуватиме до 10 млрд кубометрів газу на рік між Польщею та Норвегією.
За словами Андрія Геруса, Голови Комітету з питань енергетики та ЖКП, архітектура європейського ринку змінилась: іншими стали джерела постачання та шляхи імпорту, збільшуються можливості власного видобутку. Заяви Європи про скорочення споживання російських енергоресурсів підкріплюються домовленостями про постачання газу, нафти, вугілля з інших країн.
Європа знаходить рішення, які дають їй можливість успішно долати залежність від російського газового монополіста газпрому, переконаний Голова Комітету. За його словами, майбутня зима буде непростою для Європейського Союзу, але в подальшому Європа відчує значні економічні покращення, адже позбудеться газового диктатора, який маніпулює як фізичними поставками, так і цінами.
Фото: Getty Images
