За минулий місяць із моменту публікації матеріалу «Стати жертвою може кожен?» («Голос України», 24.10.2013 р.) про діяльність керівництва Верхньодніпровського РВВС Дніпропетровської області до автора звернулися безліч мешканців району. Вони повідомляють про нові факти, просять допомоги в розв’язанні своїх проблем і вимагають зрештою вплинути на ситуацію, коли міліція фактично не діє, а криміногенна обстановка в районі розпалюється.

Бурхливі 90-ті просто відпочивають

Один із тих, хто звернувся, — колишній дільничний Анатолій Бредун, який пропрацював в органах внутрішніх справ тридцять років. Звільнився 2003-го. Він вважає, що навіть у бурхливі 90-ті криміногенна ситуація в районі була не така напружена — більше було законності й порядку. Ветеран навіть уявити собі не може, щоб у ті роки в когось із жителів села щось поцупили і злодія не було знайдено. І сьогодні жителі села Заріччя зі своїми бідами йдуть частіше до нього, а не до нинішніх співробітників райвідділу.

Ветеран розповів, що в жовтні одразу кілька пенсіонерів—жителів села вранці виявили, що в їхніх домогосподарствах зникли ворота, хвіртки й багато чого іншого, зробленого з металу. Люди звернулися до сільради, з якої надійшла заява до міліції. Але звідти ніхто до потерпілих так і не навідався. Тому пенсіонери пішли до свого колишнього дільничного. І він дуже швидко знайшов тих, хто вкрав і перевіз викрадене. Після цього колишній дільничний звернувся до райвідділу, але й цього разу ніхто в село не приїхав. І поки Анатолій Олексійович домагався прибуття міліції, головному зловмисникові вдалося зникнути. Затримали лише водія, котрий переконував, що його найняли для перевезення вантажу.

У в місцевого фермера Миколи Штефана було поцуплено два акумулятори з комбайнів і 150 літрів солярки. А до цього два акумулятори від комбайнів викрали в інваліда Федора Гнатка, котрий нещодавно залишився без ноги. Колишній дільничний вирахував злодіїв, але міліція не реагує. Як з’ясував Анатолій Бредун, за цими фактами навіть кримінальне провадження не було відкрито.

Є в Заріччі великий ставок, в якому чимало риби. Незрозуміло яким чином водойма потрапила під контроль підприємця із Дніпропетровська: селяни стверджують, що договір оренди із сільрадою укладено не було.

— Цей підприємець придбав три пусті хати, заселив до них співробітників цивільного формування «Спецпідрозділ «Ангели», — каже ветеран. — І тепер ніхто не може ловити тут рибу. У тих, хто намагається, навіть у  дітей, вудки забирають і ламають. Хоча ловити рибу на вудку або спінінг має право будь-яка людина — незалежно від приналежності водойми. Водночас самі охоронці спокійно ловлять рибу сітками. Те саме і з полюванням: не дозволяють біля ставка полювати навіть голові місцевого мисливського колективу. Нерідко в присутності дітей «ангели» стріляють із пістолетів, нацьковують службових собак.

Такий стан справ викликав обурення місцевих жителів. Вони організували збори, на яких понад сто осіб підписали заяву начальникові Верхньодніпровського РВВС із вимогою припинити беззаконня. Хоча на який результат можна було розраховувати, якщо штаб спецпідрозділу «Ангели» під керівництвом Сергія Якименка перебуває, як ми вже писали, просто на території РВВС, до того ж не платить навіть за оренду. До речі, за словами колишнього дільничного, організатором злочинів, пов’язаних із крадіжками металу, затриманий водій назвав... якогось Сергія Якименка. Начебто збіг.

Невинних просять піти

Наступна історія — про колишнього опера райвідділу, а нині підприємця. У 2011 році молодого випускника Дніпропетровського університету внутрішніх справ Олександра Чухна було направлено оперуповноваженим карного розшуку до Верхньодніпровського РВВС. Незабаром на прохання свого давнього знайомого Дениса Л. він позичив тому три тисячі гривень. Коли всі обумовлені строки повернення минули — Олександр прийшов додому до боржника.

— Мене зустрів батько знайомого — Олександр Л., який багато років займається прийманням металобрухту й перебуває у дружніх чи партнерських стосунках із начальником міліції Ігорем Лушпаєм. Я розповів їм про ситуацію й пішов.

А через місяць Чухно довідується, що Олександр Л. із дружиною написали заяву до міліції, в якій звинуватили його у вимаганні. Службове розслідування довело невинність Чухна.

Молодий підприємець розповідає про те, що його було побито, як його збивала машина. Але працівники міліції на заяви Чухна не реагували, кримінальні провадження не відкривали. Зате відкрили кілька проваджень стосовно... самого Олександра. Колишній опер стверджує про безліч грубих порушень, допущених слідством.

Вимагаєш своє — отримуй строк

Фактично позбавленою можливості користуватися власною ділянкою землі виявилася жителька села Миколаївка Світлана Горлова. Ще у вересні минулого року вона подала до райсуду позовну заяву, в якій вимагала усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку якоїсь агрофірми, котра фактично нею користувалася.

Поки тривали судові засідання, агрофірма продовжувала спокійно розпоряджатися наділом Світлани Миколаївни: засіяла поле озиминою. І навіть після того, як суд прийняв рішення на користь власниці ділянки й відхилив прохання агрофірми про відстрочку виконання рішення, жінка так і не отримала доступу до землі. І тоді вона зважилася на радикальні заходи: викосила засіяну пшеницю, щоб посіяти свій соняшник.

На це правоохоронці відреагували оперативно — відкрили на Горлову кримінальне провадження за самоправність. За допомогою неліцензованого інструмента «аршин» провели виміри скошеної ділянки, намагаючись довести, що жінка прихопила зайвого. Але проведений з її ініціативи супутниковий вимір довів, що вона навіть не докосила. Але все це мало цікавило слідство.

У власниці ділянки безліч запитань до співробітників Верхньодніпровського РВВС: чому немає ніякого руху у справі за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою. Вона каже про те, що з моменту звернення до райвідділу ні повідомлення про відкриття карного провадження, ні виклику для виконання слідчих дій не отримувала.

Бездіяльність міліції має фінансове підгрунтя?

Безуспішно намагається домогтися справедливості й Маргарита Полтавець. Після розлучення з чоловіком постало питання про домоволодіння в селищі Новомиколаївка Верхньодніпровського району. Два з половиною роки тому вони спільно зробили капремонт, замінили покрівлю, відремонтували фасад і багато чого іншого. На все є підтверджувальні документи. Під час розлучення чоловік вирішив не виплачувати компенсацію або знизити її розмір до мінімуму: нібито ремонт на загальну суму понад триста тисяч гривень виконувався вже після розлучення.

Маргарита Полтавець стверджує, що надані чоловіком документи підроблені, а справжні, що перебували в неї, вкрадено. Про це вона заявила в РВВС. «Нехай пізніше, коли слідством буде встановлено факт підробки і факт крадіжки, коли кримінальну справу спрямують до суду, я зможу подати в суд заяву про перегляд судових рішень за знову встановленими обставинами, — каже вона. — Але слідство на «гальмах». Досудове слідство уперто не проводиться. Звідки таке ставлення до роботи? Може, тут має місце фінансовий аспект?».

У квітні нинішнього року жінка звернулася до райпрокуратури. Звідти повідомили, що заходи вжито. Але на досудове слідство це мало вплинуло. У червні Маргарита Миколаївна звернулася до начальника РВВС Ігоря Лушпая із заявою, що в суді «спливли» зниклі в неї документи на половину будинку та квартиру. Однак заяву так і не внесли до ЄРДР. Жінка впевнена, що в такий спосіб намагаються прикрити злочин.

У цей час рішенням Верхньодніпровського районного суду бездіяльність слідчого визнана протиправною. Слідчого зобов’язали здійснити певні слідчі (оперативні) дії.

Заявляють про беззаконня відкрито

Звернення до нашої редакції для жителів району багато в чому те саме, що й подвиг. Це практично автоматично може спричинити тиск, провокації. Проте люди втомилися боятися — заявляють про беззаконня відкрито. От у що вилилося звернення до «Голосу України» підполковника міліції у відставці, колишнього дільничного райвідділу Сергія Сіроштана.

19 жовтня автор нашумілої публікації разом із Сергієм Івановичем і ще одним ветераном МВС відвідали кафе «Віват», яке охороняють «ангели». У відповідь на прохання кореспондента надати сертифікати якості на продукцію адміністрація викликала керівника спецпідрозділу «Ангели». Сергій Якименко прибув разом із дружиною й дітьми.

«Між мною та Якименком відбувся діалог, під час якого останній ударив мене рукою в груди та область голови. Це було так зненацька, що я не встиг відреагувати, — згадує Сергій Сіроштан. — Трохи пізніше прибув наряд міліції на чоти-

рьох машинах у кількості близько десяти осіб. Зі слів одного зі співробітників міліції я довідався, що начальник міліції дав указівку нас оглянути й доправити до ІТТ».

Сергій Сіроштан написав заяву про завдання йому тілесних ушкоджень і звернувся в прийомний покій центральної райлікарні. Він потрапив на ліжко в стаціонарі.

А нещодавно Сергію Сіроштану надіслали «цікаве» повідомлення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Генпрокуратури. Повною несподіванкою для нього стала звістка про те, що він нібито підписав колективну заяву на одного із суддів району. Він думає, що в такий спосіб його намагаються зробити персоною нон-ґрата для тих людей, серед яких він має авторитет. І так дискредитувати, як заявника в газету «Голос України».

Дніпропетровська область.

 

Від редакції. Наше видання як і раніше готове надати можливість кожному небайдужому громадянинові висловити своє ставлення до роботи правоохоронних органів. Утім, як і самим керівникам цих органів. Однак з боку останніх досі — мовчання. Незважаючи на те, що публікація була місяць тому і комісія завершила свою роботу. Які висновки вона зробила — поки що залишається таємницею.

Коментар юриста

Те, що практикують міліціонери Верхньодніпровського району, а саме: відмовляються реєструвати заяви про злочини та розслідувати їх — є грубим порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до статті 214 кодексу, правоохоронці не пізніше 24 годин після повідомлення про злочин повинні зареєструвати його в Єдиному реєстрі та розпочати досудове розслідування. Якщо такі порушення системні, персональну відповідальність несуть і конкретний правоохоронець, який знехтував інформацією про вчинений злочин, і керівник районного відділу міліції, бо саме він повинен контролювати та запобігати порушенням з боку своїх підлеглих.

Значну частку відповідальності за те, що відбувається в районі, несе і місцевий прокурор, адже відповідно до глави 2 Закону України «Про прокуратуру» одним з основних напрямів роботи цього органу є нагляд за додержанням законів під час оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства. Прокурор зобов’язаний реагувати на порушення в правоохоронних органах постановами та поданнями. Більше того, якщо буде встановлено, що котрийсь міліціонер дізнався про вчинення злочину чи навіть отримав відповідну заяву від потерпілого, однак не дав їй «хід», є підстави говорити про те, що він скоїв злочин та має нести кримінальну відповідальність щонайменше згідно зі статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

Кричущим є наведений у статті факт про те, що комісія Міністерства внутрішніх справ відмовилась приймати скарги від громадян на дії правоохоронців та врахувати їх під час оцінки роботи місцевої міліції. Стаття 7 Закону України «Про звернення громадян» зазначає, що звернення підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду, а відмова є прямо забороненою. Та що казати, коли мають місце більш серйозні порушення закону з боку тих, хто покликаний цей закон охороняти.

 

Ярослав ГРУЩИНСЬКИЙ.

ДО РЕЧІ

Цілком спокійно на тутешніх землях займаються вирощуванням конопель. Виявивши плантацію в кілька соток, Анатолій Бредун запропонував чинному дільничному знищити посів або влаштувати засідку на його власників — їх він уже вирахував. Той відмовився: мовляв, не знаю, чиї це коноплі, не маю права їх знищувати. Унаслідок отрута дозріла, була викошена й благополучно реалізована.

ФАКТ

Зі своєю заявою люди зверталися до комісії МВС, яка після публікації в «Голосі України» статті про роботу райвідділу саме засідала в цей час у Верхньодніпровську. Члени комісії звернення сотні селян приймати відмовилися.

ДОСЛІВНО

«Але з боку Ігоря Лушпая на мене почався тиск, — стверджує колишній опер. — Через два тижні я написав рапорт на звільнення за власним бажанням. Я почав займатися своїм бізнесом у сфері перевезень. Але й тоді я відчував пильну увагу до мене з боку міліції — мої машини працівники ДАІ систематично забирали на штрафмайданчик».

ДУМКА

«Я не перебуваю в розпачі, я перебуваю в розумінні того, що мною вже не просто нехтують, а вже спробували «водити за ніс», — каже Маргарита Полтавець. — Стан розслідування, що склався по карному провадженню, є, на мій погляд, результатом впливу з боку начальника Верхньодніпровського РВВС Ігоря Лушпая».

ДОСЛІВНО

«Від громадян, раніше засуджених за тяжкі злочини, я довідався, що одна зацікавлена особа залякуванням змушує їх написати заяви про те, що це нібито вони побилися зі мною в кафе «Віват», а не Сергій Якименко», — каже потерпілий.