Багатодітна родина з Добропілля під час евакуації.

Повномасштабне російське вторгнення змінило звичайний ритм життя всіх людей та поставило їх перед новими викликами. Через масовані ворожі обстріли були знищені тисячі будинків та інших мирних об’єктів і мільйони громадян були змушені полишити власні оселі та їхати до більш безпечних регіонів або за кордон.
Гуманітарна місія «Проліска», яка діє за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine, допомогла різними видами підтримки тисячам мешканців зони бойових дій та евакуйованим до безпечних районів. Понад 6300 жителів громад сходу завдяки підтримці Гуманітарного фонду для України (UHF) та самовідданій праці водіїв змогли евакуюватись у безпечні регіони України. До найгарячіших точок, що регулярно потерпають від ворожих атак, було завезено 375 тонн гуманітарних вантажів.

Мешканку Добропілля від снарядів врятували двічі

Суворий лютий 2022 року повністю змінив життя Ганни з Добропілля. Глава сім’ї втратив роботу і становище родини, в якій підростали п’ятеро донечок, вмить погіршилося. Жінка чекала на шосту дитину, тому залишатися їй у місті, що переходило на умови воєнного часу, було вкрай небезпечно. Чоловік та рідні наполягали на евакуації до країн ЄС хоча б на деякий час.

Ситуація в Добропіллі дедалі ускладнювалася, вже почалися обстріли житлових кварталів, тому жінка дослухалася до порад. У квітні вагітна Ганна з дітьми виїхала евакуаційним маршрутом до Австрії. Утім, подумки жінка весь час була в Україні, в рідному Добропіллі, з чоловіком та родиною. Уже за кордоном вона безперервно стежила за новинами, поринала в соцмережі та продовжувала сподіватися на диво, що ось-ось усе зміниться і можна буде повертатися. Урешті-решт, наприкінці травня відважна жінка прийняла рішення їхати додому, в Україну.

Приїхавши до рідного міста, Ганна пересвідчилася, що життя тут дуже змінилося. Будинки та паркани були посічені уламками від ракет і снарядів. Один з обстрілів забрав життя людини, що мешкала по сусідству. У місті зникли водопостачання та зв’язок, а часом не було й електрики. На початку червня в пологовому будинку Добропілля Ганна народила синочка. Утім, радість від народження сина змінилася сумом та тривогою: залишатись у місті, де щодня відчувалася присутність війни, ставало небезпечно. А після того, як їхня домівка опинилася під ворожим обстрілом, — рішення евакуюватися прийшло миттєво.

«Того дня обстріли тривали майже добу, не оминули вони і наш будинок, — згадує Ганна. — Я з дітьми ледь встигла добігти до підвалу, де вже було чимало людей. Діти дуже злякалися, маленький весь час плакав. Я вся тремтіла від жаху. Як я себе сварила тоді: навіщо було сюди їхати, навіщо не вивезли з чоловіком усю сім’ю раніше! Від думки, що зворотної дороги немає, ставало моторошно. Але треба було будь що вивозити дітей».

Наступного ранку чоловік побачив оголошення у соцмережах, що планується евакуація до Дніпра мікроавтобусом благодійної організації. Зволікати не було часу, вся родина зібралася за 5 хвилин. Покидали всі речі в дитячий візочок та вирушили до евакуаційного автобуса. Під час евакуації волонтери повідомили багатодітній родині, що в Дніпрі її вже чекають співробітники Гуманітарної місії «Проліска».

Представники гуманітарного центру Проліска — Дніпро, який працює за підтримки UNHCR Ukraine — Aгентство ООН у справах біженців в Україні, зустріли жінку в зазначений час на залізничному вокзалі. Ще в дорозі під час спілкування з Ганною та її родиною представники благодійного фонду визначили основні потреби евакуйованих. Скоординувавши свої дії з волонтерами одного із місць компактного проживання переселенців у Дніпрі, представники «Проліски» домовилися про влаштування багатодітної роди-ни на довготерміновий період.

Співробітники «Проліски» доправили сім’ю на автомобілі до місця, де прибулих одразу розселили. Ганну та її близьких детально поінформували з усіх питань роботи гуманітарного центру — їх забезпечили всіма видами допомоги, передбаченої для пільговиків, надали соціальний супровід із питань доступу до надаваних послуг. Жінка змогла придбати собі та дітям сезонний одяг завдяки гуманітарному центру. Доброчинці подбали і про психологічну допомогу людям, яким довелося вже побувати під ворожими снарядами...

А найголовнішим для себе та своєї сім’ї Ганна вважає те, що їм пощастило двічі врятуватися від воєнних жахів. Нині багатодітна сім’я вже адаптувалась до нових умов. А  надання допомоги вимушеним переселенцям триває.

У свої 84 роки жителька Торецька полишила рідне місто...

Усе життя 84-річної Ніни Григорівни пройшло в її рідному Торецьку. Працювала завідувачкою магазину, а її чоловік віддав 30 років роботі в шахті. Для жителів Торецька російсько-українська війна почалася ще вісім років тому, у 2014-му. Втім, попри всі обставини жінка не полишала рідний край, аж до того часу, коли бойові дії наблизилися впритул до Торецька і в місті почалися пожежі та руйнування внаслідок ворожих прильотів.

«У місті немає ні світла, ні газу, ні води. Де родичі допомагали, де сусіди. Адже треба було і води десь узяти, і їжу приготувати. А ще й постійні потужні обстріли. Дуже сильно стріляли. Важко було. Я й вирішила поїхати, бо вже неможливо було там знаходитись», — розповіла Ніна Григорівна після того, як бойові дії та гуманітарна криза змусили цю літню жінку покинути рідне місто.

Урешті-решт, Ніна Григорівна дісталась Дніпра евакуаційним автобусом місії «Проліска». Представники благодійної організації по прибутті допомогли їй перенести речі. Тут же, у Дніпрі, на пані Ніну вже очікувала її донька, яка приїхала до міста на кілька тижнів раніше. Жінки були дуже раді нарешті обійняти одна одну, зустрівшись уже в безпеці.


Евакуйовану 84-річну мешканку Торецька зустрічають у Дніпрі.

Прифронтове село відрізане від усіх, окрім доброчинців

Мальовниче село Серебрянка, розташоване у Сіверській громаді Бахмутського району, — одне із найстаріших поселень Донецького краю. Ще до скасування у 1775 році Запорозької Січі Катериною ІІ ця територія контролювалася українськими козаками. А тепер ця місцевість, опинившись на самісінькій лінії фронту, перетворилась на суцільну рану без жодного «живого місця». Село, в якому колись мешкали понад тисяча людей, зараз практично безлюдне.

Майже 80 місцевих жителів, що залишились у Серебрянці, ще якось намагаються вижити в умовах безперервних бойових дій, але з кожним днем це дається дедалі більшими зусиллями. У селі перебито всі комунікації: немає світла, води, газу, відсутній зв’язок. Більшість жителів звідси вже давно виїхали, оскільки через постійні обстріли небезпечно навіть доглядати худобу. Купити продукти в селі наразі також неможливо, оскільки тут не залишилось жодної крамниці. У населеному пункті важко знайти будинок, який хоч трохи не постраждав би від обстрілів, тож багатьом людям просто нікуди повертатися.


Жителька зруйнованого ворогом села Серебрянка отримала гуманітарну допомогу.

Ризикуючи власним життям, представники гуманітарного центру Проліска — Часів Яр регулярно дістаються обстрілюваного ворогом села, аби завезти місцевим гуманітарну допомогу. Продукти харчування, питна вода, хліб, каністри та матеріали для екстрених ремонтів від партнерських організацій стають у пригоді кожному з небагатьох мешканців, які ще залишаються в Серебрянці. На зворотному шляху доброчинці вивозять до безпечних районів жителів, які виявили бажання евакуюватися.

У Гуманітарній місії «Проліска» повідомили, що завдяки співпраці місії та Гуманітарного фонду для України (UHF) Управління ООН з координації гуманітарних справ / OCHA Ukraine евакуація мешканців Донецької області до безпечних регіонів України проводиться на постійній основі й цілком безплатно. «Збережіть своє життя та життя своїх рідних, виїжджайте в безпеку!» — наголосили доброчинці. З питань евакуації людей закликають звертатися на гарячі лінії місцевих органів влади. У м. Краматорську: 0994156554, 0660769398; у м. Соледарі: 0507766862, 0669 283420, 0662084837; у м. Бахмуті: 0954987615; у м. Торецьку: 0996019491; 06247 43915; у м. Кураховому: 0507657327, 0502836090; у м. Слов’янську: 0995397867; 0995398047; 0995398048; 0662849285; 0958418082; 0994350275.

Постійно підтримують постраждалих від війни людей і психологи гуманітарної місії «Проліска». З початку повномасштабної війни вони допомогли більш як 10600 жителям Донецької, Луганської, Харківської, Полтавської, Сумської, Дніпропетровської, Запорізької, Вінницької та Закарпатської областей.

Хтось із цих громадян бачив чи пережив щось страшне, хтось плаче, хтось не може спати, нормально їсти, не має сил подбати про себе чи робити важливі щоденні справи. Хтось із дітей наляканий, хтось — агресивний...

Більшості «обпалених» війною українців, аби по-кращити свій стан, достатньо участі у груповій консультації. Такі зустрічі психологи Гуманітарної місії «Проліска» проводять у місцях компактного проживання, у бомбосховищах та інших місцях, де люди того потребують. Комусь на додаток потрібні індивідуальні консультації, і психологи «Проліски» проводять від однієї до 12 зустрічей, використовуючи ефективні способи допомоги людині, що перебуває в надзвичайній ситуації. Отже, надання допомоги триває, і людей не полишають на самоті з випробуваннями, що випали на їхню долю.

Донецька область.

Фото Гуманітарної місії «Проліска».