Законопроект, який передбачає таке нововведення та інші зміни до закону про службу військового капеланства (№ 7680), вже зареєстровано у Верховній Раді за авторством представників усіх фракцій та груп. Закон, який пропонують удосконалити, ухвалено наприкінці минулого року, і він спрямований на врегулювання відносин у сфері реалізацій конституційного права на свободу віросповідання військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, інших, утворених відповідно до чинного законодавства, військових формувань та Державної прикордонної служби. Він визначає правові та організаційні засади та принципи діяльності служби капеланства.
Однак народні депутати зауважують: згідно з ним обов’язковою вимогою для того, щоб зайняти посаду капелана, має бути наявність вищої богословської освіти. Але дію цього положення відтерміновано на п’ять років. Ще одна вимога — контракт про проходження військової служби на посадах офіцерського складу в підрозділах ЗСУ, Нацгвардії, Прикордонної служби. Утім, далеко не всі капелани станом на сьогодні відповідають цим критеріям. Якщо запровадити такі кваліфікаційні критерії, то це може призвести до масового звільнення нинішніх капеланів. Це негативно позначиться на реалізації духовно-релігійних потреб військовослужбовців та обмежить їхні конституційні права на свободу світогляду та віросповідання, кажуть у парламенті.
А тому законотворці пропонують запровадити єдиний уніфікований перехідний період для виконання цих вимог. Йдеться, зокрема, й про те, щоби визначити, що посади військових капеланів можуть заміщуватися і особами, які уклали контракт про проходження військової служби на офіцерських посадах, і цивільними особами.
Як уже зазначалося, ще одна новела стосується унеможливлення прийняття до служби військового капеланства осіб, котрі належать до релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в державі-агресорці. Торік, коли законопроект про службу капеланства тільки обговорювали, російська православна церква в Україні (так звана УПЦ МП) намагалася через правки повернути своїх капеланів у Збройні Сили України та інші силові структури. На початку війни їм фактично заборонили здійснювати душпастирську опіку в українському війську. Адже ті намовляли українських військовослужбовців не застосовувати зброю, не застосовувати силу проти окупантів, і деморалізували ЗСУ. Вони були частиною гібридної сили, яку агресор застосовував проти України. Тож запропонована нині законодавча новела навряд чи викличе в когось запитання чи заперечення. Хтозна, можливо, такий крок з боку держави спонукає тих духовних наставників, які дійсно хочуть прислужитися українським військовим, офіційно вийти з-під підпорядкування московського патріархату.
