На знімках: майор поліції Павло Дяченко разом зі своїм улюбленцем Ремом.
Павло пригадує, що того дня, коли було знайдено чотирилапого, росіяни накривали Бахмут страшним вогнем. Гатили артилерією та касетними боєприпасами, завдаючи вибухів та пожеж.
"Ми працювали у місті, коли я побачив цуценя. Він був зовсім маленьким, наляканим та беззахисним, а з неба падав "вогняний дощ". Людей поруч не було. Почався обстріл - він заскиглив. Я не міг залишити його в небезпеці, тож вирішили забрати. За годину виявилося, що снаряд поцілив просто в те місце, звідки я забрав Рема", - згадує прес-офіцер поліції.
Пес залишився жити зі своїм рятівником. Тепер він завжди поряд із Павлом Дяченком - і на службі, і вдома. Навіть під час виїзду на місця обстрілів "допомагає" Павлу фіксувати воєнні злочини.
"Коли небезпечно, він чекає в автомобілі, в інший час - завжди поруч. Проте встиг пройти бойове хрещення", - зазначає правоохоронець.
Це було під час виїзду разом з ювенальними поліцейськими до багатодітних родин. Рашисти раптом відкрили вогонь, і прес-офіцер, швидко схопивши цуценя, впав на землю й накрив собою свого чотирилапого друга. Вже за секунду хвостова частина снаряду впала за кілька метрів від них.
"Він відчуває, коли почнеться обстріл, одразу ховається та скиглить, він - як дзвіночок, і ми всі знаємо, що треба ховатися. Для кожного поліцейського у відділі він розрада, психологічне розвантаження, його всі знають і люблять", - зазначає Павло Дяченко.
Цей приклад, коли людина подружилась із собакою в бойових умовах, - далеко не поодинокий у прифронтовій зоні. Люди зазвичай намагаються евакуюватися разом з тваринами, коли наближається небезпека, і не полишають своїх чотирилапих до останнього.
"Одного разу ми приїхали до Сіверська, щоб задокументувати обстріл та завезти гумдопомогу, - згадує Павло. - До нас підійшла жінка і попросила вивезти її разом із чоловіком, який майже осліп через стреси. Побігла за сумкою. Дивлюся, а там кіт. Навіть особисті речі не взяли, а тварину забрали!"
Павло Дяченко на службі в Національній поліції вже 21 рік. 2001-го після закінчення школи вступив до Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. Родина цілком підтримала бажання сина стати правоохоронцем.
Успішно завершивши навчання, юний офіцер обійняв посаду слідчого у відділі поліції міста Костянтинівки. Шість років Павло займався розслідуванням кримінальних справ, а коли запропонували перейти на посаду помічника начальника поліції зі зв'язків із громадськістю, одразу погодився. Висвітлення новин, фільмування наслідків злочинів та слідчих дій поліції, співпраця зі ЗМІ, проведення брифінгів тощо - усе це увійшло до його компетенції ще за мирного довоєнного часу. А з 2014 року, відколи регіон став прифронтовим, з'явилися й нові завдання - документування збройної агресії бойовиків, виїзди на блокпости та у "гарячі" точки регіону.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України майор поліції Павло Дяченко продовжив працювати у прес-службі правоохоронних органів. Щодня разом зі слідчо-оперативною групою він виїжджає до місць обстрілів, де фільмує воєнні злочини ворога. Саме завдяки цьому люди всього світу отримують достовірну інформацію про перебіг війни на сході та дізнаються про воєнні злочини рф проти мирного народу.
Донецька область.
Фото відділу комунікації поліції Донецької області.
