Цей національний символ, відомий від часів київського князя Володимира Великого, впізнають сьогодні у всьому світі. Для українців і мільйонів тих, хто підтримує боротьбу Української держави за свою незалежність і територіальну цілісність у нічим не спровокованій, розв’язаній путіним війні, це символ свободи. Символ гідності та волі до Перемоги, небаченої мужності й самопожертви в ім’я держави, що постала більш як тисячу років тому й нині зветься Україною.

Тризуб — не лише на фасадах адміністративних будівель, його малюють відомі митці та діти, йому присвячено сотні книг і досліджень. Княжий знак прикрашає одяг українців, він, як і за часів хрестителя Русі святого рівноапостольного Володимира, — на печатках і грошових знаках, військовій формі, ювелірних виробах, посуді, цеглі. Добровольці, військові ЗСУ, молоді дівчата і хлопці роблять татуювання у вигляді державного герба України, за що нерідко платять життям.

В очах російських окупантів, що вторглися на територію суверенної держави ще в 2014 році, а 24 лютого 2022-го розпочали повномасштабну війну, тризуб — зброя, яку треба знищити разом із її носіями.

Відомо багато фактів звіриної ненависті ворога до національної символіки країни, яку путін бачить невід’ємною частиною російської імперії. У 2014-му російські терористи на Луганщині відрубали пораненому полоненому 19-річному солдату ЗСУ Василю Пелишу сокирою праву руку по саме плече, де було татуювання — державний герб і «Слава Україні». З допомогою канадсько-української програми з реабілітації учасників московсько-української війни Василь отримав протез, на плечі якого набитий тризуб. Цими днями з передової надходять відомості про те, що бійцям ЗСУ і волонтерам, котрі потраплять в полон до рашистів, татуйовані зображення тризубів вирізають склом і навіть шліфувальними машинами болгарками.

Від античних часів і Київської держави князя Володимира

Наш герб, що отримав нове життя під час національно-визвольних змагань початку XX століття, був відомий ще в античні часи. Тризубоподібні знаки набули поширення у Боспорському царстві. Найдавніше зображення українського символу, знайдене археологами, датується X століттям. Ймовірно, це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

За часів Володимира Великого тризуб став родовим знаком князя. За основу герба сучасної України взято знак з монет хрестителя Русі — до нашого часу дійшли 11 його золотників і майже 300 срібників. На золотій монеті тризуб був зображений поруч із князем, біля його лівого рамена. На срібній — з одного боку був зображений Володимир Великий і написано «Владимир на столі», а з протилежного боку зображений тризуб і викарбовано «А се його срєбро». Тризуб був елементом князівської влади і в Ярослава Мудрого, хоча мав іншу форму, ніж на монетах у Володимира.

Численні зображення тризуба збереглися на тогочасних злитках-гривнях, зброї, спорядженні, товарних пломбах.  Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці).

Особливо багато артефактів маємо за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Про давність та важливість цього знака свідчать і графіті Софії Київської. Вперше унікальний феномен зображення княжого тризуба на фресках і в стінописах величного храму дослідила доктор історичних наук, професор Надія Нікітенко.

— Ці зображення проливають світло на час появи собору і його князя-будівничого, — каже очільниця науково-дослідного відділу «Інституту «Свята Софія» Національного заповідника «Софія Київська». — Стилізовані під крин шість тризубів Володимира Великого вписано майстрами як окремий знак у центр п’яти великих і значимих сцен фрескового декору «митрополії Руської», що інспіровано замовниками розписів Софії — княжим подружжям хрестителів Русі Володимиром і Анною. Два тризуби Володимира, накреслені його дружинниками, виявлено в графіті Софії. Так само, як найдавніші датовані графіті на її стінах, мозаїки та фрески, княжі тризуби підтверджують висновок про заснування її Володимиром Великим у 1011 р., за часів якого собор було зведено та прикрашено мозаїками і фресками. Тризуб Володимира на стінах Софії є його знаком власності на храм та прославленням в очах сучасників і нащадків.

Професорка додає, що серед орнаментальних мотивів Софії Київської звертає на себе увагу вертикально орієнтована композиція, утворена пластичним стеблом в’юнкої лози, яка вгорі завершується рослинними пагонами, що в одних випадках спіралеподібно закручені, в інших — ні. Тут використано поширені орнаментальні елементи, але загалом вони складають оригінальну композицію, в основі якої — архаїчний мотив стилізованого якоря та крину (крин — «лілея»).

— Знаменно, що розквітла геральдична лілея має вигляд тризубу, який досить виразно асоціюється з княжим знаком Володимира Великого. Хоча існує чимало версій, які пояснюють походження та суть тризубу, певно, що при широкому спектрі значень тризубу всі вони з архаїчних часів тяжіють до символіки дарованої небесами сильної вищої влади, — продовжує Надія Нікітенко. — В універсальному значенні крин — це архаїчний мотив Древа Життя, що набрав нового християнського змісту і злився з ідеєю хреста. У християнстві Древо Життя несе символіку Євхаристії, Царства Небесного і Христа як Викупника. Водночас лілея — відомий біблійний символ Богоматері, оскільки вона символізує царственість, чистоту, ніжність і цноту. Також у середньовічній емблематиці лілея, що символізувала світло і родючість, є символом Благовіщеня. Розквітла лілея-тризуб декорує зображення архітектури ще на двох фресках в дияконику: «Заручини Марії та Йосифа» і «Цілування Марії та Єлизавети». Оскільки лілея — символ Пречистої Діви Марії, на всіх чотирьох фресках вона зображена поруч із нею.

Історії відомі зображення Володимирового родового знака на печатках, посуді, плінфі тощо. Прикметно, що на деяких монетах хрестителя середній зубець тризуба завершується хрестом — це проливає яскраве світло на походження ідеї тризуба. Безперечно, цей знак пов’язує Русь, яку книжники назвали Київською Руссю, або ж Давньоруську державу, її князів і народ безліччю нерозривних ланцюжків із сучасною Україною та сучасними українцями.

Уже в іншому столітті в українському діловодстві тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату Української Народної Республіки. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк, який до її розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.

На щит модерної української держави тризуб повертається у 1918 році. Тоді розгорнулася дискусія щодо того, яким має стати герб нової держави — серед варіантів були золотий лев, що спирається на скелю (герб Галицько-Волинської держави), Архістратиг Михаїл (давній герб Київської землі) і тризуб (родовий власницький знак князя Володимира). Історик Михайло Грушевський казав, що з усіх старих гербів українських земель йому найбільше імпонує «гарно промальований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді тризубця». Тож в законі про герб УНР від 25 лютого 1918 року записано, що гербом Української Народної Республіки приймається знак княжої держави Володимира Святого. А раніше, 6 січня 1918-го, тризуб з’явився на першій українській банкноті номіналом 100 карбованців, дещо пізніше — на прапорі Українського військово-морського флоту.
25 лютого 2018 року в Коростені на засіданні Малої ради державний герб у вигляді тризуба офіційно затверджено. Однак ухвалений закон мав лише текстову частину і не містив графічних додатків

Від березня 1918-го тризуб почали друкувати на грошових банкнотах і поштових марках номіналом 10, 20, 30 і 40 шагів, які розробили Антін Середа і Георгій Нарбут. У квітні ці марки використовували як розмінну монету.

За часів Гетьманату тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлені Георгієм Нарбутом, але вони залишилися незатвердженими. За часів Директорії гербом відновленої УНР служив тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. З 22 січня 1919 тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

Після вторгнення московської армії більшовиків на територію УНР і витіснення військ УНР за межі України, тризуб не зник, а залишався в політичному просторі — його певний час використовували на бланках та печатках дипломатичні представництва. Тризуб в очікуванні незалежності України від московських кайданів діяв разом з різними організаціями діаспори, був символом «Карпатської Січі», ОУН, УПА, надихав на творчість патріотичну мистецьку спільноту.

До 1991-го радянська влада забороняла герб Володимира Великого і УНР як шкідливий і націоналістичний. У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу.

Давній знак свідчить про високий розвиток української культури

«Його використовували на просторі України від Кубані по Нарви, від чернігівських земель до Закарпаття, від десятого до тринадцятого століття від часів Володимира Великого до занепаду Київської і Галицько-Волинської держави. Величезний терен поширення Тризуба, як це бачимо з топографії знахідок, свідчить також про те, що український народ живе на своїй землі понад тисячу років на тих самих теренах. Ці українські кордони виразні й точні, а на їх сторожі немов би символічно стоять Тризуби.

Генетично український Тризуб веде початок із Греції — країни, де в старі часи найбільше було розвинене мистецтво, наука, всяке ремесло та уміння. Україна швидше, ніж інші країни, Центральної і навіть Західної Європи, мала можливість черпати знання і уміння з першоджерела найбільшої світової вченості та майстерності. Тоді, коли ні в Польщі, ні тим більше в Московії, не вміли робити найпримітивніших речей, не знали мурованого будівництва, на Україні процвітало монументальне будівництво, монетарство та вища ступінь державної символіки і емблематики.

Тризуб також свідчить про те, що ми, українці, належимо до південно-європейської культурної області Середземного моря, з яким наше Чорне море завжди мало тісний зв’язок. Значення Тризуба як символу було виняткове.

<...> Тризуб — символ волі й незалежності українського народу, нації й держави».

Довідково

— Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак
князівського роду Рюриковичів — правителів Русі.
— У часи Української Народної Республіки Тризуб затверджено
державним гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.
— У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби українців за незалежність. Радянська тоталітарна система затаврувала його як «націоналістичний знак». Використання Тризубу в СРСР заборонялося,
«винуватців» жорстко карали.
— Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб
державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки.
— Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася
із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.
— Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають
наш суверенітет і територіальну цілісність України.
— Для українців у всьому світі Тризуб символізує зв’язок
із Батьківщиною.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.

Із статті
Михайла Грушевського
«Український герб»,
опублікованої в газеті
«Народна воля»
25 листопада 1917 року.

На знімку: археологи у серпні ц. р. під час розкопок у Мінській області на знайденому дні горщика виявили зображення тризуба сина київського князя Володимира Святославича та Рогніди Ізяслава. Виріб датується кінцем Х — початком XI ст. Це перша така знахідка в Білорусі.

Фото з відкритих джерел.