Україно, в такій небезпеці
ніколи,
Як сьогодні, ні разу
ти ще не була.
Історичні спливають
усі видноколи.
Почуття враз торкнулися
серця й чола.
Скільки лиха зазнала
в минулих століттях...
Та сьогоднішнє враз
перевершило все.
Так, історія людства
не знала жахіття,
Яке злодій кремлівський
тобі нині несе.
Захлинаєшся болем, і кров’ю,
і сумом,
Але мужньо та стійко
тримаєш удар.
І міста українські —
Чернігів і Суми,
Захищає сталевий
новий «Байрактар».
Захищають тебе українці —
солдати,
І кидаючись в бій,
не шкодують життя.
Україно моя, наша гордість
і Мати,
Кожен вірить в прекрасне
твоє майбуття!
24.07.2022 р.
Країна моя напрочуд мальовнича
Країна моя напрочуд
мальовнича:
Високі Карпати, глибинні моря...
Поля колоскові й веселка
їй личать,
А також вечірня у небі зоря...
І сонце, яке зігріває країну,
Закохане щиро в славетний
цей край —
Заслухалось пісню її солов’їну
Та не поспішає покинути рай.
Несе свої води Дніпро
до столиці —
Він духу народу живильна краса.
Розкрили обійми джерельні
криниці.
Виблискує щастям
шовкова роса.
У лузі калина стрічає привітно,
Виклацує дзьобом лелека
в гнізді,
До річечки тягнуться
вербоньки віти,
І селезні дружно пливуть
по воді.
Картини природи всотала
в дитинстві.
І як не пишатися краєм таким?!
Ще й травами пахне землі
материнство.
Квітує Вкраїна у серці моїм!
Тож землю святу на поталу
нізащо
Вкраїнський народ не віддасть
ворогам.
Ми будемо жити заможніше
й краще —
Цю звістку я світу всьому
передам!
25.07.2022 р.
Над країною моєю сходить сонце
Над країною моєю
сходить сонце.
Ось промінчик досягає
крапельки роси.
Поспішає хутко і в моє віконце,
Щоб торкнутися ласкаво
світлої коси,
Розбудити мрії ніжні і прекрасні
Про такий жаданий нами
переможний мир.
Від прибульців-променів
так на серці ясно.
Розігрався у кімнаті
світлосяйний вир.
Не вміщає серце,
а також кімната
Ці мільярди променів
одвічно золотих.
Сонячного світла стало
так багато!
Відступив наш ворог
і навічно в пеклі стих.
26.07.2022 р.
Тетяна КОМЛІК.
Київ.
