На Таврійському житловому масиві Херсона українські партизани підірвали автівку одного з найактивніших організаторів псевдореферендуму за приєднання окупованого краю до рф — начальника Департаменту зовнішніх зв’язків та внутрішньої політики фейкової військово-цивільної адміністрації Херсонщини Ігоря Телегіна. Утім, чи він вижив — поранений і контужений, — офіційної інформації з цього приводу поки що немає.

Цей колабораціоніст «відзначився» тим, що разом з іншою поплічницею гауляйтера Володимира Сальда Інною Поляренко викрав з обласного державного архіву виборчу документацію 2019 року, аби здобути особисті дані учасників електорального процесу для подальшої фальсифікації результатів референдуму. Але ще до війни його викрили як цинічного шахрая, для котрого не було нічого святого. Тож цілком природно, що й співробітництвом із російськими військовими злочинцями він не погребував.

У Херсоні Ігор Телегін представлявся як ветеран війни в Афганістані, заслужений орденоносець. Займався громадською діяльністю, і особливо полюбляв «світитися» в ЗМІ. Його помітили й обрали головою міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА). Але саме вільна преса й «поламала» його тріумфальне сходження по кар’єрних щаблях.

В Афгані Ігор Телегін служив начальником сховища пально-мастильних матеріалів у званні прапорщика. Але до херсонців виходив «із повними грудьми нагород», представляючись десантником. Дехто з «афганців» засумнівався в тому, що очільник міської організації УСВА встиг їх заслужити, вони попросили журналістів перевірити це. Ось що з цього вийшло.

— У відповідь на інформаційний запит обласний військовий комісаріат надав документи стосовно проходження служби Ігорем Телегіним. А в ньому не було жодної згадки про орден Червоної Зірки № 3701855, який він носив. Ігор Телегін представив також Указ Президента України про його нібито нагородження і ювілейною медаллю, і орденом «За мужність» одночасно. А це взагалі нісенітниця, — згадує редактор обласної газети «Новий день» Анатолій Жупина, котрий в евакуації видає сайт новин Newday.ua у Фейсбуці. — Як і належить, ми запросили до редакції самого Ігоря Телегіна, аби той висловив свою точку зору на ці розбіжності. Той прийшов з офіцерами-«афганцями», котрі спершу палко захищали «бойового побратима». Та потім ознайомилися із представленими матеріалами й почали від нього відвертатися. Хоча сам Ігор Телегін так і стверджував, що свої ордени справді заслужив.

В Україні шахрай і після викриття продовжував отримувати пенсію «за особливі заслуги» — позбавити її можна було тільки через суд, а судитися з ним ніхто не хотів. До того ж у фальшивого кавалера бойових орденів був «дах» у вигляді тодішнього міського голови Володимира Сальдо. З його подачі Ігор Телегін у 2000 році став членом міського виконавчого комітету, потім ввійшов до регіональної політичної партії «Блок Володимира Сальдо».

Коли ж «свіжоспечений» гауляйтер запропонував йому разом підлизувати оркам, із радістю вхопився за цю «спокусливу» пропозицію. Сороміцьким минулим йому ніхто й не збирався дорікати, адже окупанти завжди й усюди сповідують принцип: «Він, звичайно, сучий син. Але це наш сучий син».

От тільки народні прокльони на адресу зрадників рано чи пізно «матеріалізуються». Так сталося і з Ігорем Телегіним, і з Володимиром Сальдо: один покидьок «трохи підсмажився» у машині, інший «поїв несвіжого» й поволі конає у московській клініці. Черга — за рештою посіпак рашистів.

Херсон.