- Ну, і як воно там? - запитали сусідки переселенку Галину Василівну, котра їздила до себе на Луганщину (якимось чином їй це вдалося) ховати рідну маму.
- А ніяк! - відповіла Галина Василівна. - Продуктів немає, хліба, ліків, електрики, газу - теж нема. Але дуже вразило, - продовжує Галина Василівна, - що російські газети - і місцеві, і московські - продаються і роздаються на кожному перехресті. Газети такі гарні, з різнокольоровими фото, вихваляють путіна і прославляють російських героїв, мета яких - знищити всіх українців, навіть наших дітей. Чому ж наших українських газет не те, що в Луганську - в Житомирі купити не можна?
Справді, дивно. Якось одна житомирянка хотіла придбати на головпоштамті свіжий номер "Голосу України". Їй відмовили. Мовляв, газета є тільки для передплатників, для вільного продажу не надходить. Це було ще до початку війни, десь у листопаді минулого року.
При війні ситуація ще більше ускладнилась. Навіть передплатникам періодично не постачались газети, в тому числі й "Голос України", орган Верховної Ради. І це в Житомирі! Про віддалені села нема мови. Деякі люди обурювались, писали скарги, вимагали повернути сплачені гроші.
Пояснити ситуацію просимо директора Житомирської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" Дмитра Шулевського.
- Так, українська пошта переживає непрості часи, - каже Дмитро Йосипович. - Головна проблема в тому, що порожніють наші села. Якщо в селі менше тисячі жителів, тримати там поштове відділення нерентабельно. А тепер у багатьох селах живуть по 50, по 20 сімей, а є й такі, де лише 5. Уявляєте роботу листоноші в цих умовах? Потрібно об'їхати, швидше всього велосипедом, кілька таких сіл. Між ними може бути і 5, і 7, і 10 кілометрів. Тож останнім часом ДП "Преса" перепрофілювало діяльність із доставки, утворюють мобільні бригади. Їх у нас уже понад 70, а до кінця року буде 126. Кожна така бригада - це авто, керівник відділення, водій та листоноша. І раз на тиждень або двічі - за домовленістю - бригади об'їздять усі навколишні села області. Бригада розвозить по селах не тільки листи і пресу, виплачує пенсії, а й продає хліб, цукор, інші продукти, поповнює рахунки на телефонах. Адже в селах нині живуть переважно старенькі люди. І далеко не в кожного з них є власне авто, щоб доїхати до найближчого містечка й закупити необхідне.
- Щодо Житомира, -каже директор Житомирської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" Дмитро Шулевський, - то ми обов'язково знайдемо причини, що не дали змоги доносити газети до передплатників, і їх усунемо.
І ще одне питання хвилює людей: чому немає преси у вільному продажу?
- Як немає? - дивуються працівники "Укрпошти". Наш постачальник ДП "Преса" привозить для вільного продажу майже 200 найменувань газет і журналів. І майже всі вони розкуповуються. Це насамперед жіночі журнали, спортивні, гумористичні, на теми "дім, сад, город" або "господарочка", кросворди. А такі, як "Голос України", розбирають лише 8%, 72% доводиться повертати назад. А це вже зайві матеріальні збитки, для ДП "Преса" це невигідно.
Ось така різниця у ставленні керівництва до засобів масової інформації на тимчасово окупованих територіях і в нас.
Звичайно, можна сказати, що газети-журнали - то вже застарілий вид інформації. Нині люди головні новини беруть з Інтернету. Але ж у Європі Інтернетом почали користуватись раніше, ніж у нас. А газети там ніхто не відміняв, і їх тиражі не змінились. А якщо ще згадати, що кілька років тому в Україні ліквідували всі газетні кіоски, відмінили всі обласні телерадіокомпанії, ніби перевівши їх у суспільні (до речі в Європі і регіональні, і суспільні телерадіокомпанії працюють). А у нас тисячі громадян втратили можливість поділитися своєю думкою, показати свої села і містечка, розповісти про кращих працівників. Через такі скорочення, певне, ми програємо інформаційну війну росії.
А тим часом є істина давня, як світ: кожна держава тримається на патріотизмі, своїй історії і культурі. Могутнє військо й потужне виробництво долучаються вже потім. Тож мимоволі виникає запитання: чому підтримувати в Україні патріотизм декому невигідно?
Людмила НАТИКАЧ,
заслужений журналіст України.
Житомир.
