— Ну, і як воно там? — запитали сусідки переселенку Галину Василівну, котра їздила до себе на Луганщину (якось їй це вдалося) на похорон рідної мами.
— А ніяк! — відповіла Галина Василівна. — Продуктів нема, хліба, ліків, електрики, газу — теж. Але дуже вразило, — продовжує жінка, — що російські газети — і місцеві, і московські — продаються і роздаються на кожному перехресті. Газети такі гарні, з різнокольоровими фото, вихваляють путіна і прославляють російських героїв, мета яких — знищити всіх українців, навіть наших дітей. Чому ж наших українських газет не те що в Луганську — в Житомирі купити не можна?
Справді дивно. Якось одна житомирянка хотіла придбати на головпоштамті свіжий номер «Голосу України». Їй відмовили. Мовляв, газета є тільки для передплатників, для вільного продажу не надходить. Це було ще до початку війни, десь у листопаді минулого року.
При війні ситуація ще більше ускладнилась. Навіть передплатникам періодично не постачались газети, в тому числі й «Голос України», газета Верховної Ради. І це в Житомирі! Про віддалені села нема мови. Деякі люди обурювались, писали скарги, вимагали повернути сплачені гроші.
Пояснити ситуацію просимо директора Житомирської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» Дмитра Шулевського.
— Так, українська пошта переживає нині непрості часи, — каже Дмитро Йосипович. — Головна проблема в тому, що порожніють наші села. Якщо в селі менш як тисяча жителів, тримати там поштове відділення нерентабельно. А нині у багатьох селах живуть по 50, 20 сімей, а є й такі, де лише 5. Уявляєте роботу листоноші в цих умовах? Потрібно об’їхати, швидше всього велосипедом, кілька таких сіл. Між ними може бути і 5, і 7, і 10 кілометрів. Тож останнім часом ДП «Преса» перепрофілювало діяльність із доставки, утворюють мобільні бригади. Їх у нас уже понад 70, а до кінця року буде 126. Кожна така бригада — це авто, керівник відділення, водій та листоноша. І раз на тиждень або двічі — за домовленістю — бригади об’їздять усі навколишні села області. Вони розвозять по селах не тільки листи і пресу, видають пенсії, а й продають хліб, цукор, інші продукти, поповнюють рахунки на телефонах. Адже в селах нині живуть переважно старенькі люди. І далеко не в кожного з них є власне авто, щоб доїхати до найближчого містечка й закупити необхідне.
— Щодо Житомира, — каже директор Житомирської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» Дмитро Шулевський, — то ми обов’язково знайдемо причини, що не дали змоги доносити газети до передплатників, і їх усунемо.
І ще одне питання хвилює людей: чому немає преси у вільному продажу?
— Як нема? — дивуються працівники «Укрпошти». — Наш постачальник ДП «Преса» привозить для вільного продажу майже 200 найменувань газет і часописів. І майже всі вони розкуповуються. Це насамперед жіночі журнали, спортивні, гумористичні, на теми «дім, сад, город» або «господарочка», кросворди. А такі, як «Голос України», розбирають лише 8%, 72% доводиться повертати назад. А це вже зайві матеріальні збитки, для ДП «Преса» це невигідно.
Ось така різниця у ставленні керівництва до засобів масової інформації на тимчасово окупованих територіях і в нас.
Звичайно, можна сказати, що газети-журнали — то вже застарілий вид інформації. Нині люди головні новини беруть з Інтернету. Але ж у Європі Інтернетом почали користуватись раніше, ніж у нас. А газети там ніхто не скасовував, і їх тиражі не змінились. А якщо ще згадати, що кілька років тому в Україні ліквідували всі газетні кіоски, скасували всі обласні телерадіокомпанії, ніби перевівши їх у суспільні (до речі в Європі і регіональні, і суспільні телерадіокомпанії працюють). А у нас тисячі громадян втратили можливість поділитися своєю думкою, показати свої села і містечка, розповісти про кращих працівників. Через такі скорочення, певне, ми програємо інформаційну війну росії.
А тим часом є істина давня, як світ: кожна держава тримається на патріотизмі, своїй історії і культурі. Могутнє військо й потужне виробництво долучаються вже потім. Тож мимоволі виникає запитання: чому підтримувати в Україні патріотизм декому невигідно?
Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України.
