В ірпінській школі № 17 з квітня впродовж кількох місяців без вихідних працювала їдальня, в якій волонтери безплатно годували обідами всіх, хто цього потребував. За кілька днів до 1 вересня у закладі вирував капітальний ремонт.

...Директор школи Іван Пташник показує «портфоліо», яке залишив тут по собі окупаційний «руский мір»: «Ось бачите — «градина», третини балки не було. А це згори прилетіло, перебило перекриття. А це ж новий корпус, збудований 2017 року! На другому поверсі — міна від самохідної артилерійської установки «Нона» залетіла у вікно, перебила перекриття між поверхами, влетіла в капітальну стіну у класі, розтрощила його і вилетіла у вікно.

Три стіни пробила наскрізь!» Ці рани вже «загоїли» будівельники. Довелося встановити нові вікна і на 80% замінити дах.

У школі навчаються 2,5 тисячі дітей. Оскільки тут немає підвалу (якщо не зважати на невелике приміщення, де був свого часу тир), то сховище доводиться облаштовувати ще й на 1-му поверсі. Для цього вікна зовні прикриває ФСБ (не подумайте поганого, бо в нас так називають міцні бетонні блоки для спорудження фундаменту!).

В укритті повісили довжелезну шкільну дошку, щоб діти могли і малювати, і працювати з учителем. Є тут і спортивне знаряддя, і біотуалети, і найсучасніша вентиляційна система з підігрівом повітря.

За допомогою бетонних блоків влаштовують укриття і на 1-му поверсі Ірпінської спеціалізованої загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів художнього профілю № 1 імені А. С. Макаренка. Її директорка Олена Ілляшенко і керує, і орудує віником — колектив поспішає підготувати школу до 1 вересня. Суцільно вкритий дірками від осколків фасад старого корпусу школи вже майже повністю реабілітували. Третина спортивного залу в старому корпусі була без покрівлі — російська бомба пробила дах, фронтон, перекриття. Та нині сторонній людині про це вже майже нічого не нагадує. Загалом у приміщенні та на території школи зафіксували майже 20 прильотів мін та снарядів різного калібру. Довелося ремонтувати і відкритий торік новий шкільний корпус, загалом у закладі десь на 75% замінили вікна та на 70% — покрівлю.

— У нашому місті різного ступеня пошкоджень і руйнувань зазнали абсолютно всі заклади освіти, — каже начальник управління освіти та науки Ірпінської міської ради Олег Білорус. — Орки навмисно гатили по закладах освіти, думаючи, що тут перебувають наші ЗСУ або хлопці з тероборони. Найбільше постраждав ліцей № 3, шостий та другий садочки. Ці заклади в короткостроковій перспективі непридатні до відновлення. Вони потребують часткового демонтажу, бо в результаті пошкоджень там частково або повністю зруйновані несучі конструкції. А це означає, що треба робити проект, експертизу для реконструкції або навіть нового будівництва, а не для капремонту.

— Чому б не залишити — як музейну згадку — клаптик обстріляної шкільної стіни? — запитую в Олени Ілляшенко.

— Нехай цей жах залишиться лише у наших спогадах! — зітхає моя співрозмовниця.


Начальник управління освіти та науки Ірпінської міської ради Олег Білорус та директор Ірпінської спеціалізованої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів художнього профілю N 1 імені А.С.Макаренка Олена Ілляшенко.


Ірпінський ліцей N 3 – свідчення звірств окупантів, каже Олег Білорус.

Ірпінський ліцей І-ІІІ ст. №3



Директор Ірпінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 Іван Пташник.

Будівельник Олександр ліквідововує наслідки «прильотів» у холі школи N 17.

Внаслідок російських обстрілів третина спортивного залу в старому корпусі школи N 1 була без покрівлі. Нині дах прекрито, стелю відновлено.

У їдальні 17-ї ірпінської школи з квітня роздавали гарячі обіди усім, хто цього потребував.

В укритті 17-ї школи встановили величезну шкільну дошку та змонтували сучасну вентиляційну систему з підігрівом повітря.

 

Фото автора та надано школою № 17.