Про це в мережі інформує Оперативне командування "Південь"
Він не з кадрових офіцерів, закінчив військову кафедру у Дніпрі, але вже має власний цілком успішний бойовий досвід.
Головний внутрішній ворог молодого бійця на фронті – природній страх і Олександр його вже подолав.
- Коли сідаєш у танк, тоді усе: страху немає. Танк – це броня. Дуже багато людей недооцінюють танк. БМП – це так, бляшанка. Танк – інше. Нас пробиває тільки 152 мм і то, якщо пряме влучання у певні місця. 120-ка нас не бере. Тряхне сильно, але то нічого, - каже командир танку.
Екіпажу молодшого лейтенанта Воронкова довелося побувати у дуже скрутних ситуаціях, але кожне бойове завдання виконується. Хлопці чудово розуміють як потрібна вогнева підтримка танків нашим піхотинцям, як чекають вони на кожен постріл по ворожих позиціях. І танкісти не підводять. Техніка – буває, але не люди. От і танк Воронкова у одному з рейдів вийшов з ладу. На допомогу прийшов ротний, який своєю машиною під вогнем витяг з бою «броню» молодшого лейтенанта.
- Наш танк звісно старенький, але дуже бойовий, - каже мехвод Денис Валуєв. – Різне буває, але ніколи так, щоб легко. Ну а що робити, танки у ворогів пріоритетна ціль.
Мехвод служить за контрактом вже рік, в екіпажі, можливо найдосвідченіший спец. У цивільному житті – шахтар, комбайнер. Людина з характером. Як кажуть у бригаді, мужність єднає покоління. Уявіть який це виклик командиру: як приборкати таких різних людей і працювати ефективно? В танку буває шумно навіть коли не йде бій…
- На броні, під час робіт або маршу, кричимо одне на одного – буває, - зізнається Воронков, - але в бою інше. Усі розуміють, що командир – я, що треба виконувати тільки мої накази.
Ті, хто мають справу зі складною бойовою технікою, завжди трохи забобонні. На руці Олександра маленький оберіг, який зробила його мати. Це додає спокою і впевненості, хоча очевидно, що ці почуття базуються на знаннях та вміннях екіпажу, на розумінні: у бою ніхто і ніщо не підведе. Військового досвіду бракує молодшому лейтенанту лише в одному питанні.
- Якщо чесно, жодного разу не святкував День танкіста. Не знаю як це й робиться…
- Та нічого, навчимо, - втручається у бесіду та лукаво підморгує мехвод, - у бою вже разом були, так що все гаразд, решта – наживне. А всім танкістам у цей день бажаю: бережіть себе і хай 152-гі снаряди лягають не ближче аніж за три кілометри від вас!
Міцної броні, справних механізмів та вдалого полювання на ворога бажаємо усім танкістам!
«Голос України».
