Як правило, складається зі шматків м’яса, різних овочів та крохмалистої сполучної речовини».
Харків’янин Дмитро, який до війни був пекарем, запропонував свій власний рецепт цієї смачної страви.
Для її приготування вам знадобиться протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П», вдала позиція та російський танк, звісно, можливі й інші інгредієнти, наприклад БМП, вантажний автомобіль, одне слово — все, що воняє російською могутністю.
Довгі козацькі вуса, втомлені очі, пошарпаний у боях шолом, просочений пилом та потом одяг, саме такий вигляд має професійний «кухар» по запіканках — командир відділення протитанкістів 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха на псевдо «Лев».
Власний бойовий рахунок Дмитро відкрив на початку березня, під час оборони міста-героя Волновахи, спаливши рашистські БМП-3 та вантажівку з боєприпасами. Після того були важкі оборонні бої, полювання на танки та іншу броньовану техніку, перехоплення вантажівок, багатодобові засідки та участь у зачистці визволених населених пунктів.
Разом зі своїми побратимами у червні він фактично заблокував шляхи забезпечення до одного з тимчасово окупованих селищ на Донеччині: будь-які спроби ворога під’їхати та надати допомогу обложеним російським морпіхам закінчувалися спаленою технікою та знищеними окупантами. У підсумку завдяки й цим діям над селом знову замайорів український прапор.
Але найбільше запам’ятався Дмитру «Леву» березневий бій поблизу села Микільське, що на Донеччині. Прикриваючи побратимів-піхотинців, його розрахунок зайняв вдалу позицію та за один раз знищив п’ять(!) одиниць російської бронетехніки, включно з важкою вогнеметною системою ТОС-1 «Буратіно».
«Вогонь вівся на дистанції до 700 метрів, що дуже мало для ракет. Але через це і завдяки вдалій позиції в окупантів не було жодного шансу», — пригадує «Лев».
Дмитро завжди в бою носить броню, вона у нього особлива, підсилена любов’ю, адже між пластинами лежить його оберіг — малюнок донечки. Саме він надає сил та розуміння, за що він воює.
«Мені бувало дуже важко. Ми через таке пройшли з лютого... Інколи не вірилося, що повернуся з бою... У такі хвилини мене рятували спогади про дружину, дитину... Я люблю їх більше за все на світі! Саме вони рятують мене і спонукають рухатися далі», — каже Дмитро.
«Лев» і далі із завзяттям продовжує готувати запіканки. Це його боротьба за майбутнє своєї дитини, його відплата за руйнування рідного Харкова, за всі страждання українців.
Текст і фото служби зв’язків з громадськістю Оперативного командування «Схід».
