Друге народження Завалля

Два роки тому цю мальовничу місцину запримітив Анатолій Піголюк із Луцька, коли шукав, куди переселитися з міста. Знайомі порадили Завалля.

— Під час оглядин мене вразила гарна природа, — каже Анатолій Піголюк, — особливо садки. В одному з них росли сливки-венгерки, плоди так пообліплювали гілля, що їх було навіть більше, ніж листя. Пригнічувало, що цією красою ніхто не користується. Викупив у власників одну із заваллівських хат. А далі за моїм прикладом вчинила ще одна сім’я, за нею — друга. Відповідно пішов поголос про те, що Завалля відроджується, і це почало навертати до поселення все більше охочих проживати й трудитися в цьому благодатному сільському куточку. Наразі заселено уже десять осель. Село набрало більш-менш впорядкованого вигляду. Весною ще дадасться кілька нових будинків. Так що у Завалля, думаю, є хороше майбутнє.

— Коли готувалися документи про зняття села з адміністративно-територіального обліку, — розповідає колишній секретар Торговицької сільської ради Олександр Семенюк, — то щоразу щось, ніби шлагбаум, ставало на шляху. Вирішення питання декілька разів переносили з одного терміну на інший. При цьому й гадки не було, що хтось у закинутому селі, де залишилося хіба що світло, захоче жити. Отож, коли одного дня у сільраду прийшов молодий чоловік з бажанням придбати у Заваллі одну із старих хат для постійного проживання, у нас ледь мову не відібрало... Тепер ось, на щастя, мова йде вже не про зняття з обліку, а про те, як розвивати Завалля...

— Наступного року плануємо запустити в населеному пункті невеличке промислове виробництво, — ділиться планами Анатолій Піголюк, — майстри для цього є, бажання також. А поки що головне заняття для селян — господарювання на землі, яка тут дуже родюча. Вирощуємо пшеницю, ячмінь, буряки, городину. Посадили шість гектарів картоплі, зібрали щедрий врожай. Так що є чим годувати худобу. А з живності у Заваллі маємо корів, коней, свиней, бичків, курей, качок, кролів, кіз. Одне слово, є до чого докласти рук. Більшість із поселенців — вихідці з міст, вони з селянською роботою змалечку не були знайомі. Але нічого, звикають, втягуються. Головне, що кожен — працелюб.

— Так сталося, що в Заваллі поселилося кілька будівельників, — долучається до розмови Федір Стефінів, — серед них і я, за фахом — електрозварник; водночас і штукатур, і муляр, і плиточник. Якщо хтось новий поселяється в Заваллі, то ми, будівельники, збираємося до гурту, толокою допомагає новоселові облаштувати житло. Відновили також криницю. Вона глибока — на 35 метрів, до того ж на два відра: одне опускається, друге, з водою, піднімається. Загалом роботи в селі вистачає. Водночас тут, дійсно, є якийсь духовний затишок. Принаймні особисто для мене.

Нинішнього року в молодого подружжя Юлії та Анатолія Шалайків народився син Ілля. У Заваллі — це перше немовля за двадцять п’ять років.

— У нас це вже друга дитина, — радіє мама, — старшому синові Тимофію два роки. Нині з малими дітьми тимчасово мешкаємо в сусідній Городниці, а в Заваллі, сподіваюся, скоро справимо новосілля в новому будинку. Місце для будівництва вибрали у мальовничому місці. Обзавелися там уже господарством. Вирощували полуниці. Мали від них деякий прибуток, який, як і чоловікова зарплата, йде на зведення власного помешкання.

— Тут зовсім інший, ніж в місті, уклад життя, тут все спокійно і розмірено, — каже ще один поселенець Завалля Сергій Кочнєв. — Я був військовим, жив у Луцьку. Вийшов на пенсію, але роки ще не ті, щоб сидіти склавши руки. От і вирішив оселитися в цьому тихому місці. Дружина мій вибір підтримала. Закінчую перебудовувати в Заваллі хату, невдовзі із сім’єю переїдемо сюди назовсім.

— Хоч Завалля належить до Торговицької сільради, а не до нашої, — каже голова Мальованської сільської ради Зінаїда Бронфін, — але тамтешні поселенці нам як рідня. Бо добираються вони до села через Мальоване. Допомогли не одному нашому мешканцю в будівництві, в обробітку землі. Недавно бригада заваллівських будівельників зробила ремонт у нашій сільраді — на благодійній основі. Загалом відчувається і їхня щирість, і згуртованість. Так що Заваллю, можна сказати, щастить на добрих, роботящих людей.

Загалом чинник людського трудолюбства, таланту й колись був притаманний для Завалля. Так, село славилося унікальним «мічурінцем» Феодосієм Шендеруком, сад якого не тільки дарував добірні врожаї, а й вважався цікавим експериментальним майданчиком. Там на грушах росли яблука, на яблунях — сливки... Ще й понині цей сад родить і нагадує про свого господаря. Славилася на всеньку округу заваллівська буряківнича ланка — і вирощеними врожаями, й своєю участю в художній самодіяльності. Були в селі й народні ремісники, художники. Мало не в кожній хаті жінки займалися вишиванням.

Історично Завалля залишило про себе гарний спогад. Нині ж літопис села триває — уже з новими поселенцями. І з новою надією, що населений пункт не доведеться стирати з мапи України.

Рівненська область.