«Важливо, щоб люди не забували, якою ціною ми зупиняємо противника». Ці слова належать бійцю з позивним «Рич» 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського, яка під час широкомасштабного вторгнення рф зустріла ворога на маріупольському напрямку і зараз продовжує боронити нашу землю від навали путінської орди.

На тлі карколомного контрнаступу українських сил на Слобожанщині бойові дії, які ведуть ЗСУ на Херсонському напрямку, деякі спостерігачі назвали «відволікаючим маневром». Можливо, тому, що визволення Херсона було більш очікуваним, аніж стрімке очищення Харківщини від рашистів. Але говорити про те, що контрнаступ на півдні — це «відволікаючий маневр», не просто неправильно. Такі висловлювання як мінімум применшують зусилля наших захисників з визволення окупованих земель України по всій лінії фронту. У цьому переконані військові оглядачі Defanse Express.

Згідно з інформацією ОК «Південь», за два тижні боїв на Херсонському плацдармі знищено від 5 до 10 відсотків солдатів армії рф, а за кількістю втраченої техніки відсоток ще більший. Навряд чи успіхи були б такими великими, якби контрнаступ на півдні був «відволікаючим».

Міністр оборони Олексій Рєзніков визнав: успіхи ЗСУ на Харківщині виявилися більшими, аніж очікувалося. Аналітики припускають, що саме Ізюмський напрямок міг бути другорядним у планах нашого Генштабу. Адже там оборона росіян за скупченням сил і техніки нагадувала дубові двері. Проте за фактичним рівнем їх боєздатності виявилася гнилим пнем.

Очільник МОУ пояснює повільне просування ЗСУ на Херсонщині тим, що на півдні рельєф складніший для наступальних операцій, місцевість буквально «перепоясана» іригаційними каналами. Експерти Defanse Express роблять свій висновок: якщо свої найкращі частини з Ізюмського напрямку рашисти перекинули на Херсонський, отже, логічно, що на півдні ворог опирається сильніше, аніж на Слобожанщині. Тому й нашому війську просуватися складніше.

Вони порівнюють умови для контрнаступу ЗСУ на цих напрямках. Мовляв, на Харківщині бойові дії ведуться на фронті шириною до 80 кілометрів, атакували механізовані та десантно-штурмові частини за підтримки батарей САУ Krab, PzH 2000 чи M109GN. При цьому противник майже або взагалі не застосовував артилерію та авіацію для затримування просування ЗСУ через обвал командної вертикалі.

Водночас на півдні наступ відбувається на фронті шириною до 150 кілометрів, просування ускладнене географічними умовами, зосереджено всі можливі засоби ураження, включно із САУ 2С7 «Піон» (що доводить — саме Херсонщина є пріоритетним напрямком для прикладання зусиль ЗСУ). Там ворог активно застосовує артилерію та користується перевагою у повітрі, щоб завдавати удари по позиціях наших військ (хоча і з нашої для ударів по рашистах застосовується буквально усе, що здатне літати та бомбити окупантів).

Отже, аби досягти на півдні такої ж блискучої перемоги над «другою армією світу», як і на Слобожанщині, українській армії потрібен ще певний час.