Мій земляк, Віталій Яцевський, вчений, який тривалий час займався науково-практичними проблемами теплообміну в різних сферах виробничої діяльності людства. Нещодавно вийшовши на пенсію, зберігає потяг до аналітичної роботи. Схоже, його турбують очевидні і тривожні зміни в нашому містечку Таращі, де він тепер проживає.
Йдеться про демографічну ситуацію у нас, в центрі України та у країні загалом. На основі об’єктивних даних (взятих до початку нинішньої війни) він робить висновки, що мають бути предметом прискіпливої уваги влади в центрі і на місцях.
Вражаючий момент — при збереженні наявної тенденції на Таращанщині в 2059 році не буде місцевого населення (!). Депопуляція населення і в інших регіонах набуває трагічних ознак. Це в Україні — найкращій у світі за природно-кліматичними умовами.
Підтримую висновки автора. Вони перегукуються з тим, що роками обстоюють мої однодумці:
— слід розв’язати проблему зайнятості. Новітні технології і виробництва повинні освоюватися в глибинці, орієнтуючись на експорт продукції з доданою вартістю;
— реформи потребує вся система товарно-грошових відносин і оплати праці. Вартісним має бути те, що забезпечує життя людей (продукти, медицина, освіта);
— корупція має бути знищена, вона рівнозначна російській агресії за наслідками для країни;
— потрібно зупинити процес втрачання української землі під виглядом її ринку. За що гинуть сьогодні наші захисники? Люди, які стоять на чужій землі, не можуть бути вільними.
Якщо наше з автором місто стало селищем, то це підтвердження деградації країни, а не її розвитку. Треба бути чесним перед собою. І робити висновки. Владі, органам місцевого самоврядування. Кожному.

Олександр МОРОЗ.

Унаслідок неспровокованої широкомасштабної воєнної агресії, розпочатої рф проти нашої держави 24 лютого 2022 року, Україна зіткнулася з найтяжчими випробуваннями в своїй новітній історії та фактично змінила свій геополітичний статус з «буферної держави» на суб’єкта геополітики, який активно вибудовує майбутнє цивілізаційне обличчя світу. Війна з боку рф, що розпочалася вранці 24 лютого 2022 р. з ракетного обстрілу і бомбування населених пунктів на більшій частині території нашої країни, призвела до масових руйнувань не лише військової, а й цивільної інфраструктури, зокрема житла, медичних і освітніх закладів, спровокувала масове переселення українців і до більш безпечних територій в західних областях України, і за її межі в більшість європейських країн.

Без сумніву, Україна з безпрецедентною допомогою більш як 50 найбільш розвинених держав переможе, врешті-решт, у цій війні, щоправда, хоча і важко передбачити всі можливі наслідки, зрозуміло, що людські та економічні втрати будуть дуже великими.

Після нашої перемоги постане проблема відновлення людського потенціалу України та зруйнованої економіки країни, її інфраструктури і всіх населених пунктів, які постраждали від бомбувань та ракетних обстрілів. Без широкомасштабного будівництва житла та соціальної інфраструктури мільйони біженців не зможуть і не захочуть повернутися назад на батьківщину. Більше того, до жінок з дітьми захочуть приєднатися їхні чоловіки.

Указом Президента України Володимира Зеленського від 21 квітня 2022 р. № 266 створено Національну раду з відновлення України від наслідків війни, затверджено положення про неї та персональний склад https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/266/2022№Text. У положенні про Національну раду з відновлення України від наслідків війни йдеться, що розглядатимуться пропозиції органів місцевого самоврядування та представників інститутів громадянського суспільства.

Тому, незважаючи на те, що військові дії ще тривають і достеменно невідомо протягом якого часу це відбуватиметься, не лише на загальнодержавному рівні, а й на місцевому в громадах потрібно готувати напрями і рішення щодо істотної модернізації і перебудови всієї країни та окремих громад після перемоги. А надалі, після перемоги, активно, наполегливо і послідовно крок за кроком втілювати їх в життя, що дуже часто не відбувалося в попередні десятиліття.

Однією з істотних проблем, яка не розв’язується протягом тривалого часу, є депопуляція населення України. Країна щороку втрачає приблизно 600—700 тисяч своїх громадян (у 2020 р. — 619,8 тис., у 2021 р. — 714,3 тис.), до того ж третину з них становлять люди працездатного віку. Скорочення чисельності населення України формує від’ємний природний приріст, тобто перевищення кількості померлих над кількістю народжених осіб. Причинами цього є і економічні проблеми сімей, і зміна ментальних настанов у суспільстві, тобто певна деградація інституту сім’ї. Фактично вже протягом майже 40 років практично  все населення України перебуває в стані тяжкого психоемоційного і соціального стресу, пов’язаного спочатку з трагічними наслідками Чорнобильської трагедії, надалі з різким зниженням життєвого рівня великої частки населення після зміни соціально-економічного укладу, унаслідок чого спостерігаються зростання алкоголізму, тютюнопаління, вживання психоактивних і наркотичних речовин, психічно-нервові розлади, злочинність. Водночас, беззаперечно, що саме якісні і кількісні характеристики людського капіталу є основною рушійною силою соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни.

Зменшення чисельності населення відбувається в багатьох розвинених країнах. У липні 2020 р. один з найдавніших, найпрестижніших загальномедичних журналів у світі The Lancet, який виходить з 1823 р., опублікував статтю 24 науковців «Сценарії народжуваності, смертності, міграції та чисельності населення 195 країн і територій з 2017 до 2100 р.: передбачення глобальних наслідків хвороб». Ця велика складна наукова робота була профінансована фондом Біла і Мелінди Гейтс (Bill & Melinda Gates Foundation). У статті професор Крістофер Мюррей (Christopher J. L. Murray) та його колеги з Institute for Health Metrics and Evaluation (University of Washington) повідомили про прогнози щодо населення планети до 2100 року. Автори прогнозують, що глобальне населення Землі досягне максимуму в 2064-му — 9,73 млрд, а далі знизиться до 8,79 млрд у 2100 році. Загальне зростання чисельності населення та подальше його зменшення ґрунтуються на оцінках зниження загального коефіцієнта народжуваності (фертильності), що значною мірою буде обумовлено підвищенням рівня освіти жінок та доступу до методів контрацепції. Прогноз показує, що коефіцієнт народжуваності опуститься нижче за рівень простого заміщення 2,1 до 2050 р. у 151 країні, а до 2100 р. у 183 країнах. Чисельність населення в деяких країнах регіонів Центральної Європи, Східної Європи, Східної Азії та Азіатсько-Тихоокеанського регіону, за прогнозами, істотно скоротиться до 2100 року, у деяких випадках більш як на 50%. До цих країн належить і Україна. Так, якщо за офіційними даними в 2017 р. кількість населення України оцінювалася в 44,69 млн, то 2100 р. за базовим (еталонним) сценарієм, розрахованим в статті Крістофера Мюррея та його 23 колег, у ній проживатиме лише 14,74 млн — кількість населення зменшиться на 67%. Населення Індії зменшиться з 1 млрд 380,56 млн — до 1 млрд 93,15 млн — на 21%, Китаю — з 1 млрд 412,48 млн до 731,89 млн, тобто зменшиться на 48%.

У деяких країнах Азії та Африки на південь від Сахари (наприклад Чад, Малі, Нігер, Нігерія та Південний Судан) населення, за прогнозами, зростатиме до 2100 року та навіть після цієї дати. Населення Північної Африки та Близького Сходу прогнозовано зросте на 63%, тоді як населення Африки на південь від Сахари зросте втричі протягом цього періоду. У 2017 році на Африку на південь від Сахари припадало лише 13% світового населення, прогнозується, що до 2100 року там проживатиме до 35% світового населення. Збільшення втричі населення в Африці на південь від Сахари протягом наступних 80 років вказує на необхідність потроїти в майбутньому всі наявні матеріальні ресурси та інфраструктуру (охорона здоров’я, освіта, житло, енергія тощо) протягом цього періоду лише для того, щоб підтримувати нинішній достатньо низький (відносно розвинених країн) рівень базових послуг і зручностей. Населення Туреччини зросте в часовому інтервалі 2017—2100 рр. з 80,46 млн до 101,64 млн — на 26%. Чисельність населення Афганістану зросте з 32,85 млн до 129,77 млн, збільшиться майже в чотири рази, тобто на 295%. Населення Нігерії з 206,09 млн зросте до 790,73 млн — у 3,8 раза.

Отже, наприкінці XXI ст. населення Нігерії за прогнозом перевищуватиме чисельність населення Китаю.

Прогнозується, що міграція істотно впливатиме на розподіл населення по окремих країнах. Зменшення приросту і кількості населення в різних регіонах світу відбуватиметься вкрай нерівномірно. Лише Африка на південь від Сахари, Північна Африка та деякі країни Близького Сходу будуть єдиними регіонами, в яких прогнозується більша чисельність населення у 2100 році, ніж у 2017-му. Тому саме з цих регіонів відбуватиметься масова міграція. Прогнозовані в статті зміни в розмірах національних економік можуть, подібно до зростання економіки та військової могутності Китаю за останні три десятиліття, сприяти становленню Індії, Нігерії та Індонезії серйозними глобальними гравцями в міжнародних відносинах.

Без широкомасштабного створення сучасних високооплачуваних робочих місць в місцевих громадах розв’язати проблему депопуляції в країні неможливо. Водночас від чисельності, динаміки і структури населення та трудових ресурсів залежить і соціально-економічний розвиток, і національна безпека. В нині чинній «Стратегії національної безпеки України» https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037, затвердженій Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, сказано, що реалізація ст. 3 Конституції України («Людина, її життя і здоров’я... визнаються в країні найвищою соціальною цінністю») — головна мета державної політики національної безпеки.

Як відомо, демографічними складовими динаміки населення є народжуваність, смертність та міграція. Тому потрібно буде паралельно і одночасно поліпшувати ситуацію у всіх цих складових.

Сучасні кількісні параметри народжуваності в Україні удвічі менші, ніж потрібно для простого заміщення поколінь: у середньому на одну жінку дітородного віку (показник має назву фертильність) припадає 1,2 народження при 2,15, необхідних для простого відтворення населення. Загальний коефіцієнт народжуваності (на 1000 осіб) знизився з 11,4% у 2012 р. до 9,3% у
2016 р.

Народжуваність може підвищуватися лише при значно більшій увазі держави до проблем сімей, які матимуть не лише бажання, а й можливості не тільки народжувати дітей, а й повноцінно виховувати здорове покоління. Це в свою чергу вимагає певних достатньо великих фінансових ресурсів, які могла б виділити на це держава.

Рівень смертності в країні є дуже чутливим індикатором соціально-економічних умов життя громадян і ефективності функціонування системи охорони здоров’я. Специфічною проблемою смертності населення України є надзвичайно високий її рівень, на відміну від більшості західно

європейських країн, серед частини населення працездатного віку, особливо чоловіків. Загалом смертність чоловіків перевищує жіночу в 2—3 рази. На смертність населення впливає рівень економічного розвитку країни та її регіонів, об’єм та ефективність витрачання фінансових ресурсів, організація та профілактична спрямованість системи охорони здоров’я; занадто велике майнове розшарування та наявна велика нерівність доходів у суспільстві; частка «соціально неблагополучного» населення (людей, які живуть у бідності, з низьким рівнем освіти, мають шкідливі звички); ступінь забруднення довкілля, перманентні соціально-політичні та економічні кризові процеси у суспільстві. Рівень цього демографічного показника у більшості країн формують переважно три класи захворювань: хвороби системи кровообігу (ХСК), онкологічні захворювання та зовнішні причини (травми). За показниками смертності від хвороб системи кровообігу Україна посідає одне із перших місць серед країн європейського регіону ВООЗ. Головна причина надвисокої смертності від хвороб системи кровообігу — соціально-економічні умови життя, праці та недостатні знання і усвідомлення переважною більшістю населення України особливої небезпеки цієї групи хвороб. Рівень смертності від серцево-судинних захворювань в Україні стабільно високий, так, за даними 2019 року вона становить 68% від загальної структури смертності в Україні (академік Коваленко В. М., 2019). Водночас у більшості розвинених країн цей показник перебуває в межах 30—40%.

За коефіцієнтом смертності населення (15,3%) Україна випереджає всі країни Європи, очолюючи десятку країн з найвищими у Європі показниками смертності. Це Болгарія (14,3%), Білорусь (14,2%), росія (14,2%), Латвія (13,3%), Угорщина (13,0%), Литва (12,6%), Естонія (12,0%), Румунія (12,0%), Молдова (11,8%).

На початку 70-х років минулого століття у країнах так званої сімки і деяких інших смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС), інфаркту міокарда (ІМ), інсульту поступово, але неухильно почала зменшуватися (приблизно на 1—3% за рік) за рахунок високого рівня розвитку і ефективності функціонування системи охорони здоров’я, застосування нових високотехнологічних методів діагностики і лікування, цей процес й досі триває. Водночас у деяких країнах Центральної і Східної Європи показники смертності від ХСК у 8—10 разів вищі, ніж у Західній Європі.

За результатами багаторічних досліджень, оприлюдненими в найбільш авторитетних наукових медичних періодичних виданнях світу, головними факторами ризику виникнення і перебігу серцево-судинних захворювань (ССЗ) є недостатня фізична активність (гіподинамія), підвищений артеріальний тиск (гіпертонія), порушений жировий і вуглеводний обмін (надлишкова маса тіла), шкідливі звички (тютюнопаління, зловживання слабоалкогольними та алкогольними напоями), фактори оточуючого середовища (шкідливе довкілля та психоемоційні навантаження на роботі і в побуті), а також спадкові (генетичні) фактори.

Наукові дослідження з позицій доказової медицини в галузі профілактики хвороб системи кровопостачання та інших хронічних неінфекційних захворювань переконливо довели високу ефективність запобігання та зменшення виявів цих хвороб.

Яскравим прикладом цього є проект «Північна Карелія», успішно реалізований у Фінляндії. Так, в 1970 році смертність в Україні, в тому числі від ІХС, була нижчою, ніж у Фінляндії. У 1972 р. з метою покращення стану здоров’я населення у Фінляндії розпочався проект «Північна Карелія», спрямований на виявлення і корекцію основних факторів ризику розвитку ССЗ. У Фінляндії було детально розроблено та схвалено комплексну програму щодо обмеження тютюнопаління, надмірного вживання алкоголю, в ній містилися рекомендації з регулярної фізичної активності та раціональної збалансованої по інгредієнтах дієти жителів регіону. Внаслідок значних змін у харчових звичках населення (зменшення споживання червоного м’яса, вершкового масла, молока і збільшення — рослинних олій, риби, овочів та фруктів) спостерігається достовірне зменшення показників захворюваності та смертності. В комплексі з ефективною роботою соціальних інституцій Фінляндії цей проект допоміг істотно знизити рівень захворюваності і смертності та продемонструвати населенню ефективність такого підходу. Протягом 30 років було досягнуто зниження на 82% смертності від ішемічної хвороби серця серед чоловічого населення працездатного віку, що значною мірою було обумовлено регулярним контролем та зменшенням показників трьох основних факторів ризику: високого артеріального тиску, високого вмісту загального холестерину і ліпопротеїдів низької щільності та тютюнопаління. За той само період спостереження смертність в популяції Фінляндії від раку легень зменшилася на 60%.

Розв’язати проблему депопуляції в Україні можливо за прикладом деяких розвинених західноєвропейських країн (Німеччини, Франції, Великої Британії) за рахунок зовнішньої міграції. Наявність у країні обезлюднених територій зі сприятливими для життєдіяльності людей умовами слід розглядати як катастрофу http://www.idss.org.ua/Prognoz%20Ukrain.pdf. В умовах недостатньої чисельності населення держава не в змозі буде здійснювати ефективний контроль за перебігом подій в цих регіонах, а отже, вони, напевне, стануть життєвим простором для поселення небажаних іммігрантів, а також ареною протиправної діяльності.

Відомо, що для забезпечення необхідного рівня господарського освоєння території (що неможливо без підтримання бодай мінімальної щільності населення в регіонах країни) є також однією з умов гарантування національної безпеки.

Держави, у складі яких є території з несприятливими кліматичними умовами, активно прагнуть утримати людей на цих територіях. Сполучені Штати стимулюють мешканців Аляски, і навіть в умовах «зрівнялівки» заробітної плати в колишньому СРСР працівники підприємств Крайньої Півночі отримували відчутні надбавки, які зацікавлювали громадян до бодай тимчасового проживання в цих регіонах.

У розв’язанні демографічних проблем, передусім об’єму пропозиції робочої сили, за рахунок зовнішньої міграції можливо сподіватися і на позитивні моменти, і очікувати дуже серйозних негативних ризиків. Дослідженнями проблем зовнішньої міграції протягом багатьох років серйозно займаються науковці в Інституті демографії і соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України. Наукові працівники цього академічного інституту під керівництвом академіка НАН України Е. Лібанової констатують, що представники азіатських та африканських етносів уже виявляють бажання іммігрувати до України (в більшості країн Азії та Африки рівень життя населення все-таки значно нижчий, ніж у нас). Якщо ж можливості поселення та проживання (набуття громадянства, соціальний статус тощо) в нашій державі для вихідців африканських і деяких азіатських країн будуть кращими, ніж в західних країнах, чисельність потенційних іммігрантів збільшиться настільки, що можна буде вести мову про селекцію (відбір) бажаних контингентів з необхідною кваліфікацією та мотивацією до переселення в Україну.

Сальдо зовнішніх міграцій населення України постійно зростатиме, прогнозовано досягнувши рівня майже +180 тис. осіб на рік уже в першій половині XXI ст.

Його величина у другій половині прогнозного періоду майже на 90% забезпечуватиметься за рахунок афро-азіатських країн https://www.idss.org. ua/arhiv/Ukraine_migration. pdf.

Але за значних масштабів міграції можуть виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, складнощі взаємної адаптації корінного і прибулого населення, фактично може бути втрачена етнокультурна унікальність України.

Неконтрольований і слабо регульований притік мігрантів загрожує монополізацією мігрантами певних економічних сфер; загостренням криміногенної ситуації в місцях компактного проживання мігрантів; конкуренцією між корінними громадянами та мігрантами за робочі місця, зниженням оплати праці за рахунок появи дешевої робочої сили, а відтак і міжетнічними конфліктами, ксенофобією та напруженням у суспільстві, збільшиться імовірність завезення інфекційних захворювань (в тому числі таких незвичних для України, як вірусна геморагічна гарячка Ебола з надзвичайно великою смертністю — від 43% до 90%), що може негативно вплинути на загальний рівень смертності в країні та на структуру причин смерті.

Висновки і рекомендації

1. Після нашої перемоги у війні з рф, а це неминуче відбудеться, в Україні потрібно по-новому сформулювати систему державних пріоритетів та неухильно і вкрай відповідально втілювати їх в життя. Необхідно рішуче завершити задекларовані, але мляво впроваджувані реформи в судовій, податковій, правоохоронній, митній політиці, та, врешті, покінчити з корупцією, яка фактично отруює державу і суспільство, зменшує згуртованість (консолідованість) суспільства, тим самим створюючи загрози національній безпеці держави. Потрібно значно покращити ефективність функціонування державного апарату на всіх рівнях.

2. Виявлені науковцями об’єктивні тенденції до сповільнення зростання населення світу і початку його зменшення в XXI ст. по-різному будуть віддзеркалюватися в регіонах планети та окремих країнах. У зв’язку зі змінами в структурі економік в XXI ст. істотно зростає цінність якісного людського ресурсу (капіталу), водночас в Україні вже довгий час триває медико-демографічна криза. Задекларовані і прийняті в минулому програми для її вирішення або хоча б пом’якшення не дали значного очікуваного результату.

Прогнози динаміки населення в нинішньому столітті грунтуються на теперішніх об’єктивних тенденціях, але не є невідворотним, фатальним прогнозом.

Розумна і цілеспрямована державна політика може значно змінити траєкторію розвитку. Необхідно розробити і рішуче втілити в життя низку програм з покращення всіх складових демографічної динаміки населення — народжуваності, смертності та зовнішньої міграції.

Потрібно істотно підвищити ефективність і профілактичну спрямованість системи охорони здоров’я України.

3. Залучення працездатного населення за рахунок зовнішньої міграції для розв’язання проблеми з трудовими ресурсами потребує вкрай виваженого і обережного підходу. Самовільна некерована зовнішня міграція може лише погіршити соціально-економічне становище, санітарно-епідеміологічну та криміногенну ситуацію в країні, викликати нестабільність у суспільстві.