Та, мабуть, ніде так не наплутано, як в історії Другої світової війни: історики, письменники, режисери, музейники, виконуючи волю вождів, часто були змушені маніпулювати фактами або їх фальсифікувати.
Один із таких епізодів — підпільний рух у Тростянецькому районі на Сумщині у 1941—1943 роках. Більшість місцевих жителів і досі не знають про нього всієї правди, з якої можемо зробити два найголовніші висновки. Перший: декомунізація та дерусифікація для України такі само важливі, як і сучасна зброя. І другий: маємо шанувати не міфічних радянських героїв, а нинішніх захисників Батьківщини. Якби історія, про яку хочемо розповісти, трапилась у наші дні, завдяки сучасним інформаційним технологіям вона стала б загальновідомою не через багато десятиліть, а через кілька днів.
Вона мстилась за сина?
Довго вважалося, що ця сторінка Другої світової війни на Сумщині у радянські часи була досконало вивчена. Є монографічні дослідження істориків про підпільний рух на території області, багато статей було опубліковано у місцевих ЗМІ, майже в кожній школі існували тематичні стенди, створені «червоними слідопитами», а у Тростянецькому краєзнавчому музеї — навіть окрема експозиція. У місті є вулиця Ірини Ярмош — вважається, що в роки війни вона очолювала тростянецьке підпілля, але у 1943-му фашисти героїню викрили і стратили.
Якою вона була? Чому іменем очільниці комсомольського підпілля вирішили назвати у Тростянці вулицю та встановити пам’ятну дошку?
Почнемо наше дослідження з історії, про яку знають майже всі тростянчани. Це розповідь про героїчну доньку її матері, Варвари Михайлівни Ярмош, опублікована у районній газеті «Ленінським шляхом».
«В наш двір зайшов фашист з автоматом і попросив молока, — згадувала В. Ярмош. — У дворі з цуценям возився трирічний син Ірини. Собака почав гавкати на німця, і той його застрелив. Хлопчик заплакав, підбіг до вбивці і почав кричати:
«Поганий, поганий!». Ірина вийшла на поріг хати, і в цей момент пролунав постріл... Розлючений фашист вистрілив у дитину...».
Далі Варвара Ярмош сказала, що «з того часу ненависть до загарбників ще більше переповнила серце молодої матері — вона мстила за сина».
За офіційною версією, Ірина Кирилівна Ярмош народилася в Тростянці у 1917 році, навчалася тут у школі № 3, працювала піонервожатою школи № 63, була членом райкому комсомолу, активісткою. Після окупації Тростянецького району в жовтні 1941 року в місті була створена підпільна комсомольська група у складі секретаря райкому комсомолу Андрія Тарана, активістів Олександра Лук’яненка, Івана та Антона Біловолів, Віктора Геніна та Ірини Ярмош. Диверсійна група, яку очолювала І. Ярмош, розташувалась на території радгоспу «Гай». За завданням командування партизанського загону імені Котовського молодь розповсюджувала листівки, газети, збирала інформацію для розвідки, допомагала партизанам з продуктами харчування, навіть виконували бойові диверсійні операції. Зокрема, взимку 1942 року підірвали залізничний міст на станції «Скрягівка».
Згідно з довідкою, підписаною посадовцями Тростянецького райкому КПУ, Ірина Ярмош загинула у квітні 1943 року, її жорстоко катували в Охтирському централі та стратили на міській площі. Про місце, де була похована героїня, чомусь ніколи ні в кого не виникало запитань.
Засекретили на 64 роки
У 2020 році Музейно-виставковий центр «Тростянецький» узявся за оновлення краєзнавчої експозиції. Однією з тем, яку нам хотілося детальніше висвітлити, був підпільний рух на Тростянеччині у роки Другої світової. До Галузевого архіву Служби безпеки України надіслали запит із проханням надати копії документів та матеріалів щодо діяльності підпілля. І тут з’ясувалось: серед матеріалів, які нас цікавлять, є чотири томи особової справи таємного агента НКВС на прізвисько «Нінель». Це нас здивувало, бо справа, яка стосується Тростянця виявилася засекреченою із 1947-го по 2011 рік! А ми про це не знали. А найголовніше — хто вона така, ця таємнича «Нінель»?
Відповідь була приголомшлива. З’ясувалось, що таємним агентом (інформатором) 1-го відділення 2-го відділу 4-го Управління НКВС в Сумській області була Ярмош Ірина Кирилівна.
З автобіографії, написаної самою Іриною Ярмош, ми дізналися, що народилася вона у 1915 році в с. Микитівка в родині службовця. Змалку проживала в радгоспі «Гай» (нині це територія Тростянця). Закінчила семирічку, робітфак. З 1931-го по 1937 рік була піонервожатою. У 1934-му одружилась із Дубровським Іваном Степановичем, а у 1936 році у них народилась дочка Неоніла. Про сина (а саме про його вбивство гітлерівцем розповідала газетярам мати Ірини Ярмош) — ані слова!
Далі «Нінель» повідомляє, що закінчила курси трактористів і працювала за цією спеціальністю до 1940 року. А до окупації Тростянецького району нацистами була інспектором з фізкультури при райвиконкомі та райвійськкоматі. Згідно з довідкою за підписом секретаря Сумського обкому комсомолу Никоненка, у серпні 1941 року І. Ярмош була залишена у Тростянецькому районі для проведення підривної діяльності проти ворога та збору необхідної інформації.
Чому її підозрювали
Наприкінці лютого — на початку березня 1943 року радянська армія за підтримки партизанського загону імені Котовського визволила Тростянецький район від загарбників. Невдовзі гітлерівці знову окупували район.
11 березня 1943 року, як свідчать матеріали справи, Ірина Ярмош з подругою Людмилою Столяренко евакуювалась із Тростянця. 30 березня 1943 року вони були затримані органами НКВС у с. Пени Курської області. На допиті Ярмош пояснювала: мусила залишити рідне місто, бо її підпільна діяльність стала відома багатьом, і коли Тростянець знову захопили нацисти, вона могла бути страчена.
31 березня 1943 року Ірина Ярмош надала на ім’я уповноваженого НКВС Щеглова детальну доповідну записку про підпільну діяльність на Сумщині. У документі вказано, що засновниками підпільної диверсійної групи були Махіброда Максим Гаврилович — керуючий відділенням радгоспу «Гай» та Біловол Антон Макарович — редактор багатотиражки цукрозаводу. Він надавав Ярмош газети та листівки для розповсюдження. Ще до диверсійної групи входили: Генін Віктор, Яковенко Леонід — комсомольці, Шеремет Яків — завмагазином у радгоспі «Гай», Людмила Столяренко — вчителька. Кожному з них відводилась окрема роль.
24 квітня 1943 року Ірина Ярмош та Людмила Столяренко надали письмову згоду співпрацювати з органами НКВС — тобто були завербовані. Після детальної перевірки та навчання 29 липня 1943 року Ірину Ярмош переправили через лінію фронту для збору розвідувальної інформації у Сумах, Тростянці й Охтирці. Її подруга Людмила Столяренко (агент «Александрова») від співпраці з НКВС у цей час відмовилась.
Потрапивши на окуповану територію, Ірина Ярмош, вона ж агент «Нінель», певний час перебувала в Сумах, де збирала розвідувальні відомості. 6 серпня 1943 року вона пішла до Миропілля (нині — селище у Сумському районі), де тоді містилось управління НКВС Сумської області. Там агент надала детальні письмові свідчення.
Чекісти ретельно перевірили цю інформацію, бо в декого були сумніви в її правдивості. Зокрема, 14 серпня 1943 року на ім’я начальника оперативної групи НКВС УРСР по Сумській області, підполковника держбезпеки Черних надійшла службова записка від працівників Решетова та Ейдуха, де вони писали (мовою оригіналу):
«С Вашим решением по делу «Нинель» не согласны, т. к. она весьма подозрительна, перевербована немецкой разведкой. Пробыв несколько дней, «Нинель» не выполнила нашего задания. Нужно полагать, что немецкая разведка стремится получить обратно наши документы, поэтому она так настаивает на получении их и переброске ее в тыл не только пешком, но и на парашуте».
Це донесення з невідомих причин залишилось без розгляду. У ніч з 19 на 20 серпня 1943 року «Нінель» була повторно відправлена у тил ворога для збору інформації. А 26 серпня 1943 року на ім’я наркома держбезпеки УРСР Сергія Савченка від начальника 3-го польового відділу 5-го Управління НКДБ СРСР полковника Рижова надійшло секретне донесення від таємного агента радянської розвідки при німецькій жандармерії. У ньому повідомляється, що у пункті таємної поліції у м. Суми знаходиться «Ірина Ярмош з Тростянця, яка народилась 15.04.1915 р. в с. Микитівка. Видає себе за німецьку розвідницю та надає покази, що 19.02.1943 р. ефрейтором чи унтер-офіцером Крупка залишена у Тростянці з розвідувальним завданням. У випадку відступу червоних вона повинна відходити разом з ними. По поверненню повинна прибути в с. Верхня Сироватка для зв’язку».
Зникла без сліду
Нарком Савченко вирішив негайно заарештувати Ярмош та доставити у Старобільськ (сучасна Луганська область, де 1943 року перебував наркомат НКВС УРСР). 4-те Управління НКВС Сумщини розпочало детальне слідство та перевірки попередніх донесень І. Ярмош, аби з’ясувати її можливу належність до розвідки нацистів. Слідство підтвердило вербування Ірини Ярмош німецькою таємною поліцією. Сталося це в Тростянці у лютому 1943 року. Відомості, які вона передавала органам НКВС протягом 1943 року, не підтвердились. Та затримати шпигунку чекістам не вдалось. За її родиною встановили нагляд.
Із 1943-го і до початку 1945 року органи НКВС не отримали жодної інформації про агента «Нінель», але її пошуки тривали. Відомості про страту Ірини Ярмош німцями у 1943 році в Охтирці виявились неправдивими. Навесні 1945 року НКВС встановив, що Ірина Ярмош перебуває в Грузії — у Батумі. Але цей документ виявився останнім у справі: що було далі, чи затримали агента «Нінель», невідомо. У 1947 році справу передали на постійне зберігання до архіву НКВС. Ми можемо припустити, що, швидше за все, Ярмош засудили і стратили.
Та все-таки надіслали до архівів Грузії запит щодо наявності документів про можливе затримання «Нінель» та її подальшу долю. Нам відповіли, що таких документів немає. Можливо, вони є в архіві ФСБ Росії. Можна не сумніватись, що Росія ніколи не надасть цих матеріалів, бо розвінчування фальшивої героїки імперських часів — не на її користь.
Євген МАЛОВІЧКО, директор комунального закладу Тростянецької міськради Сумської області «Музейно-виставковий центр «Тростянецький»;
Юлія ДУМА, завідувачка сектору Музейно-виставкового центру «Тростянецький».
На знімках: Ірина Ярмош та документи з особової справи агента «Нінель».
