Вимушені переселенці зі сходу знайшли прихисток на Дніпропетровщині, Кіровоградщині, Київщині, Черкащині, Закарпатті…

Внутрішньо переміщених осіб прийняли й громади кожної з областей нашої країни. Не стала винятком і гостинна Вінниччина. У тому, що постраждалі від війни люди знайшли тут свій другий дім, змогли влаштуватися на новому місці й отримали попервах необхідну їм допомогу, чимала заслуга Гуманітарної місії «Проліска», яка діє у партнерстві з UNHCR Ukraine — Aгентством ООН у справах біженців в Україні.

За кожною врятованою із зони бойових дій людиною — непроста й сповнена болю історія страждань, жахів, випробувань, що їм вдалося покласти край саме завдяки небайдужості та милосердю наших співвітчизників…

Не звикла сидіти склавши руки — дбатиму про людей і надалі

Наталя Іванівна, яка раніше мешкала в Майорську, що на Донеччині, 44 роки свого життя віддала роботі на залізниці. На пенсію жінка вийшла начальником дільниці «Микитівка-Доломітне». Але й надалі без діла й турботи про інших сидіти не могла. Ставши волонтером, вона весь час, що триває збройний конфлікт на сході, підтримувала своїх односельців. Попри поважний вік, допомагала людям виживати в умовах війни. Знає всіх від малого до старого. Тим більше, що з кожним роком, який минав від збройного вторгнення російських окупантів на схід, людей у селищі залишалося дедалі менше...

«У 2014 році нас було 1400, півтора року тому — 287, а останнім часом залишалось лише 49, — розповіла пані Наталя. — Найбільша проблема в Майорську — питна вода. Колодязі обміліли, й щоб набрати відро, треба довго черпати. Оскільки біля колодязів збиралися люди, їх постійно обстрілювали. На нашу біду відгукувалися гуманітарні організації та привозили нам воду в пляшках».

Гуманітарну місію «Проліска» знали всі мешканці Майорська, адже доброчинці постійно привозили й безплатно роздавали місцевим хліб. Наталя Іванівна й сама за покликом серця допомагала в цьому. Коли обстріли почастішали, само собою постало питання виїзду подалі від небезпеки. Але вона до останнього не погоджувалася, знаючи, що в обстрілюваних ворогом домівках ще лишаються люди…

«Я не хотіла виїжджати, адже в Майорську залишилися літні люди, які не виживуть без сторонньої підтримки, — зазначила жінка. — Радію, що за моєї участі вдалося евакуювати останню в селищі дитину, шестирічну дівчинку. Але коли в мій будинок поцілила міна, одразу зруйнувавши пів дому, то мої діти сказали: мамо, тікай, у тебе шість онуків...»

Наталю Іванівну та ще дев’ятьох майорців вивозили із зони обстрілів представники місії «Проліска». Вони й допомогли евакуйованим дістатися потяга.

«Тепер я в безпеці, оселилася у селі Сутиски на Вінниччині. Але сидіти склавши руки не звикла… Буду продовжувати волонтерити, допомагатиму людям», — розповіла пані Наталя.

Оскільки Наталя Іванівна залишила всі свої речі нужденним у Майорську, команда центру «Проліска — Вінниця» допомогла їй зимовим одягом, наданим UNHCR Ukraine — Агентство ООН у справах біженців в Україні. Тепер літній жінці є в чому зустріти холодну пору року. А від людського тепла стає тепліше й на душі.

Завжди знайдуться добрі люди, хоч би куди доля занесла…

Микола Григорович та його дружина  кілька місяців залишались у прифронтовому Бахмуті, хоча сусіди виїхали з міста ще на початку повномасштабного російського вторгнення… Обстріл заскочив подружжя зненацька, коли вони прийшли годувати курей на подвір’я своїх друзів. Знайти укриття обидва просто не встигли. Жінку було поранено, й тільки оперативний приїзд бригади «швидкої» врятував їй життя. Спочатку її лікували в Дніпрі, а згодом довелося поїхати вже до Вінниці.

Прибувши до незнайомого міста, пан Микола не знав, що йому робити, де й за що жити. По допомогу чоловік звернувся до співробітників центру «Проліска — Вінниця». Мешканцю Бахмута допомогли оселитись у тимчасовому прихистку, аби він міг дочекатися, коли його дружину вилікують. Також чоловіку було надано допомогу в отриманні довідки переселенця та оформленні фінансової допомоги від держави й міжнародних організацій.

«Я дуже вдячний за таку допомогу, що надійшла в скрутну годину! —зазначає Микола Григорович. — Не знаю, що мав би робити сам у чужому місті, якби не мої помічники. Тепер у мене хоч є де ночувати, тут зможу й дочекатися, поки дружину випишуть з лікарні».

Нью-Йорк залишився у спогадах — час дбати про малечу

Пані Майя раніше мешкала у смт Нью-Йорк, що на Донеччині. Історія цього селища, яке понад півстоліття називалося Новгородське й лише 2021 року повернуло первинну назву, проходила на її очах. Після 2014 року життя на лінії зіткнення, впритул з окупованою рашистами Горлівкою, було надто неспокійним. Але Майя Антонівна та її рідні не збиралися полишати обжиті місця. В останні роки діти порадували народженням онуків, і життя нібито почало налагоджуватись. Але навесні 2022 року, коли Нью-Йорк, разом із іншими населеними пунктами Торецької громади, опинився у зоні масованих обстрілів, довелося таки покинути все, що було їй таким дорогим всі ці роки. Вибору не залишалося: треба було рятувати малюків. Першими виїхали її свати, які родом з Вінницької області, а згодом до них поїхали й Майя з онуками. Родину переселенців привітно зустріла Джулинська громада, в якій на сьогодні мешкає майже двісті ВПО з різних постраждалих від бойових дій районів України.

Представники гуманітарного центру «Проліска — Вінниця» не лишають поза своєю увагою людей, яким доводиться розпочинати життя наново. Нещодавно доброчинці завітали до Джулинської громади з допомогою від UNHCR Ukraine — Aгентства ООН у справах біженців в Україні. Переселенці радо зустріли своїх помічників, які привезли для кожної родини набори посуду, а також матраци, подушки, ковдри, рушники.

З-поміж інших допомогу отримала й Майя Антонівна. «Ці, здавалося б, звичайні речі не тільки покращили побут нашої родини, а й зігрівають серце турботою та людською небайдужістю», — сказала із вдячністю жінка.
Надання допомоги триває!


Наталя Іванівна, яка раніше мешкала в Майорську, збирається й на новому місці дбати про всіх, хто поруч.



Микола Григорович із Бахмута переконався: світ не без добрих людей.



Пані Майя та інші переселенці знайшли нову домівку в Джулинській громаді на Вінниччині.

Фото Гуманітарної місії «Проліска».