З волі драматичних історичних обставин вона належить до тих видатних діячів української культури ХХ століття, що не досягли б своїх вершин, якби не опинилися поза батьківщиною, яка була поневоленою чи бездержавною. Скажімо, Юрій Шевельов чи Дмитро Чижевський не стали б філологами всесвітнього виміру. Прикладів — багато. Та серед них доля Крушельницької — таки особлива. Отримавши добру музичну освіту (Тернопіль, Львів, потім Італія), 22-річна Крушельницька швидко підкорила Європу — гастролі у Львові, Варшаві й Кракові, далі — всі найпомітніші оперні центри світу — Мілан, Рим, Неаполь, Париж, Нью-Йорк, Буенос-Айрес...
Десятки провідних партій у світовому музичному репертуарі. Ще за життя Крушельницьку було визнано найвидатнішою оперною співачкою планети. Свої концерти вона завжди завершувала піснями своєї батьківщини.
Про неї писали: «Її голос — сильне й дзвінке соковите драматичне сопрано, здатне до різноманітних вокальних відтінків». Утім, слова тут безсилі. Є ще факти — красиві, мов легенда. Коли 1904 року композитор Джакомо Пуччіні гучно провалив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй», він був готовий застрелитися. Йому порадили взяли на головну партію Соломію Крушельницьку. І через кілька місяців стався тріумф — на прем’єрі композитора і співачку захоплена публіка викликала на сцену 17 разів.
1910 року Соломія Крушельницька вийшла заміж за адвоката Чезаре Річчоні й прожила з ним 26 щасливих літ у Віареджо, італійська провінція Тоскана, у триповерховій віллі «Саломея» на березі Тірренського моря. Віллу, звісно, названо на її честь. Усі знали, що там живе Велика Соломія.
Згодом, уже після смерті чоловіка, Крушельницька поїхала до Львова — навідати родичів. Купила там дім. А це був рік 1939-й. Восени почалася Друга світова війна, настав «золотий вересень», до Львова вступила «красная армія-асвабадітєльніца». Двоповерховий дім співачки націоналізували, їй залишили одну кімнату — на двох із сестрою. Невдовзі прийшла інша армія, гітлерівська, теж, звісно, «асвабадітєльніца», та при ній жилося не краще — щоб вижити, знаменита співачка давала приватні уроки музики.
Коли повернулися перші «асвабадітєлі», Крушельницьку допустили до викладання у Львівській консерваторії. При тім нагадували, що вона — «націоналістичний елемент», і докоряли... відсутністю документа про музичну освіту! Назад до Італії її не випускали, а радянського громадянства тим часом теж не давали довго. Дали його аж тільки в обмін на згоду Крушельницької продати віллу у Віареджо на користь СРСР. Колишня власниця вілли «Саломея» від тієї оборудки не отримала майже нічого (окрім, звісно, громадянства, якого її душа ніколи й не втрачала).
Померла вона у Львові 1952 року.
...Світ став відкритим, наші діти вчаться музики вдома й за кордоном і почуваються громадянами всесвіту. У них за плечима незримо присутня Соломія Крушельницька. Але в них перед очима ще дещо: орда грабіжників знову зветься «армія-асвабадітєльніца» й щедро дарує «громадянство» — взамін батьківщини. Хто сказав, що краса врятує світ?
